Голова 874 - Ходяча лялька вуду. Частина 1
Все, що я бачила - це м'яке покривало. З золота і слонової кістки...
- Моя імператриця...»,- стурбованим голосом покликав Хейнлі.
Піднявши голову, я побачила, що Гайнлі дивиться на мене з тривогою.
« О, ні... Я, мабуть, заснула... В який момент...?»
- Чому ти так спиш ...? Де МакКенна...?
Ах, тепер я згадала.
- Він виглядав втомленим, тому я сказала йому трохи поспав".
Після того, як МакКенна пішов, я залишилася спостерігати за обличчям Хейнлі, поки він спав. Мабуть, саме тоді я і заснула.
Він пішов, бо ти йому сказала?
- Він не хотів йти, але я наказала йому. Він завжди дуже зайнятий...»,- сказала Нав'є, наче захищає Маккенну.
Хейнлі швидко заволодів страшним гримасом. Вираз його обличчя говорив про те, що як тільки йому стане краще, він назве Маккенну і зробить йому вимову. Я поклала свою руку на руку Гайнлі.
- Що ще важливіше, як щодо тебе? Як ти себе почуваєш? Я бачу, що ти відновив свій голос." - перекладаючи тему розмови запитала Нав'є.
- Я в порядке. У мене більше не болить горло." - Звичайним голосом відповів Хейнлі.
Вираз обличчя Гейнлі тепер говорив: я знаю, що ти змінюєш тему розмови, але я пропущу це повз вуха. Він використовував свою свободу руку, щоб прикрити горло.
- Це відбувається зі мною з тих пір, як я був молодий. Я хворію лише один день, а потім відразу одужаю.», зовнішній вигляд Гейнлі був набагато кращим.
- Це на щастя... Ти знаєш, як я вчора хвилювалася?
Він кинув головою на знак згоди і сказав вдячним голосом.
- Так, я знаю. Але я і уявити собі не міг, як добре я буду себе відчувати, після того як моя Імператриця піклувалася про мене. "
- Це неправда...», збентежений тоном сказала Навіє.
- Це правда. Я відчував, що моє життя під загрозою.
« Що...? Що...?
Я в замішанні зупинялася на нього, але Гайнлі відвернув свій погляд від мене і відійшов.
- Ух ти, я так сильно зголоднів...», у Гейнлі розігрався дикий апетит.
« Що відбувається...? Що це означає...?
***
- Ви повинні їсти на сніданок легені страви. Просто пийте гарячі супи. Ви можете з'їсти трохи хліба, але краще цього не робити.» - палацовий лікар дав лікування і кілька порад, а потім пішов геть.
Як тільки принесли картопляно-грибний суп, який замовив Генлі, я почала давати Хейнли ложечки одну за одною.
Це було незручно, але ... Хейнлі любила такі речі. Йому подобалося, що я годувала його з ложки.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr