Глава 819 - Дерзке прохання. Частина - 1
Виявилося, що знайти Великого Герцога Лілтеангу було не так просто, як передбачалося спочатку, хтось точно допоміг йому втекти і сховатися.
Коли Гейнлі дізнався про втечу, він був більше стурбований тим, що його жорстоке поводження з Великим Герцогом Лілтеангом буде розкрито, і це вплине на дипломатичні відносини між двома Імперією.
Що стосується самого втечі, то він здавався спокійним у цьому відношенні, його не сильно турбувало сам факт побіги; його в більшій мірі непокоїло розкриття фактів жорстокості.
Але раптом виявилося важко знайти будь-які відомості про його місце знаходження, враховуючи які ресурси були залучені для його пошуку.
Хейнлі мало розмовляв, навіть коли супроводжував мене на прогулянках по саду, він був вкрай задумливим, ніби обмірковував щось дуже важливе.
Зазвичай він просто йшов з стриманим і задумливим виразом обличчя, пильно дивлячись в землю або кудись у даль.
Я не могла витримати це більше, я потерла його плечі на знак підтримки.
- Гейнлі, ти в порядку...?
Нарешті він подивився на мене і відповів з посмішкою на обличчі вдячним тоном.
- Я думав про місце розташування Великого Герцога Лілтеанґа, але я не знаю, як скоро ми його знайдемо, моя Імператиця ... Дякую, що турбуєшся про мене. "
- Ця відповідь не дуже підбадьорює...»,- невизначеним тоном сказала Нав'є.
Хейнлі розсміявся крізь зуби і потерся своїм лобом про мій на знак підтримки.
- Моя Імператриця, ти прекрасна. Мені подобається бачити, як ти відображаєш те, що відчуваєш.
Що ж чекає нас далі...? У всякому разі, я рада, що мої слова його потішили, настрій Гайнлі помітно піднімалося і він відштовхнувся від своїх важких думок.
Коли Маккенна покликав його, Гайнлі подякував мені за приємну прогулянку.
Я обернулася тільки тоді, коли Гайнлі увійшов всередину палацу, і я більше не могла його бачити, поки зоровий контакт пропав.
Я сподівалася, що вони скоро зловлять Великого Герцога Лілтеанґа, щоб Гейнлі нарешті заспокоївся і прийшов в норму, я сумую як і раніше Гайнли, який завжди був голим та веселим.
Якраз, коли я збиралася повернутися до своєї кімнати, я побачила, що до мене йде Совішу, збіг...?
Він з'явився переді мною в одну мить, наче набридлива муха, від якої як не висмикуйся, вона все одно буде летіти за тобою.
Оскільки я не могла повністю ігнорувати його через наші статуси Імператора і Імператриці, я коротко привіталася з ним і рушила в іншому напрямку, щоб нам із Совешу було не по дорозі.
Однак він пішов поряд зі мною, не зволікаючи залишити мене в спокої.
Я знову рушила в протилежному напрямку, але він розвернувся і знову прийняв до мене, наче песик, який виття хвостом не хотів відстати від своєї господині.
Розсердена, я зупинилася і подивилася на нього з-підо лоба роздратованим поглядом.
Його кроки припинилися, він пильно подивився на мене, наче вивчаючи вираз мого обличчя.
Якби це була комаха, я б вже розчавила його, шкода, що я не можу так вчинити з Совешу.
Чого він хоче, слідуючи за мною ...? Він знову вирішив зіпсувати мені настрій ...? Коли ж він уже поїде...?
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr