Глава 804 - Побіг Великого Герцога. Частина - 3
При такому розкладі він не був би настільки дурним, щоб знову спалахнути від гніву.
Однак коли людина з парасолькою пробурмотів невирішеним тоном, вона почала говорити по - іншому.
- Подивися сюди... Хм, хіба це не правильний шлях...?»
Великий Герцог Лілтеанг, нарешті, не зміг стримати свого гніву, вирвав у нього карту і лютим тоном закричав на нього.
- Що, чорт візьми, з тобою не так...?
Його розорований рот став пошкоджений ще більше, і з нього почала складатися кров, але його зростаючий гнів перелив миттєвий біль.
- Будь ласка, зроби це правильно! Люди цього божевільного виродка, мабуть вже переслідують нас!»
Карта, що промокла під проливним дощем, порвалася, не витримавши сили Великого Герцога Лілтеанґа. Кіски розорваної карти впали на землю, наче якась ганчірка.
Людина з парасолькою подивився на нього і ще раз пробурмотів:
"Мм ..."
Великий Герцог Лілтеанг роздратовано кинувся. Обличчя Великого Герцога Лілтеанґа було в безладді, тому що його розірваний рот був зашита на швидку руку.
Його гарне обличчя схудло до такої міри що виднілися кістки лиця, а ділянка навколо його губ майже повністю втратила тіло.
Через поспішне втечі він не отримав належного лікування, тому кров хлестала кожного разу, коли він занадто сильно рухав ротом.
Великий Герцог Лілтеанг виглядав настільки погано, що будь-яка нормальна людина відвела б погляд, тому що відчував би біль, просто глянувши на нього.
Але людина з парасолькою посміхнулась Великому Герцогу Лілтеангу, а не його гніву. Це було байдуже, як ніби йому все одно.
- Добре. Я вже сказав Вам, що Ви повинні довіряти тільки мені, Великий Герцог Лілтеанг.»,- загадковим тоном сказав чоловік.
Голос був ввічливим, але надто лінивим і незнайомим. Занепокоєний, Великий Герцог Лілтеанг вказав пальцем, куди вони повинні були йти і вигукнув підвищеним тоном.
- Нам потрібно швидше туди дістатися! Або люди цього божевільного наздоженуть нас!"
Людина з парасолькою підняв руку, стиснув пальці Великого Герцога Лілтеанґа і засміявся.
- Тсс... Все в порядку. Просто повірте мені. з усмішкою на обличчі сказав таємничий чоловік.
- Давайте втечемо...!»,- знову вигукнув Великий Герцог Лілтеанг, йому хотілося якнайшвидше покинути це місце і опинитися в безпеці.
Не зараз.
Чоловік з парасолькою подивився на брудну карту біля його ніг і легеньким нахилом парасолю в напрямку столиці.
- Я забув, що мені потрібно зустрітися ще з однією людиною перш ніж я піду звідси.», зробивши вигляд, ніби він згадав це тільки що, сказав чоловік.
Великий Герцог Лілтеанг був на грані сліз, для нього це було якимось повним знущанням.
« Я зміг втекти з того місця, чому він знову вказує туди...? Він повинен був спочатку закінчити свої справи!!", Великий Герцог Лілтеанг був повний обурення, але в даній ситуації у нього не було особливого вибору.
Хто, чорт візьми, повернеться в цій ситуації, щоб з кимось зустрітися?» - Великий Герцог Лілтеанг спробував заперечити цьому чоловікові, сподіваючись, що він продовжить його порятунок незважаючи ні на що.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr