Глава 802 - Побіг Великого Герцога. Частина - 1
- У чому справа...?
У будь-якому разі, я запитала, переповнена тривогою, побачивши його таким засмученим і переляканим.
- Ваша Величносте...»,- помічнику було важко говорити, він поспішав як міг.
Я навіть придумала кілька причин, які могли б зробити помічник таким, поки він намагався відповісти на мої запитання.
- У чому проблема?
- Великий герцог Лілтеанг... Я втік...!», тоном захоплено вигукнув помічник.
Якраз під час крику мого помічника спалахнула блискавка і пролунав ще один гуркіт грому, який освітлював кімнату на мить.
- Як Великий Герцог Лілтеанг зміг втекти...?
Коли я запитала у відповідь, на цей раз спалах блискавки з’явився позаду мене. Мій помічник здригнувся і впав на підлогу, можливо, тому, що при яскравому освітленні я виглядала надзвичайно розсердженою.
Я була трохи здивована і розчарована, але не настільки розсерджена, щоб він міг налякати мене.
- Встань.
Мій помічник швидко встав, виконавши мій наказ. У нього було мокре волосся, яке прилипло до лоба від бігу під дощем. Коли я запропонувала йому свою хустинку, мій помічник тремтів і почав тремтіти.
- Присядь.»,- спокійним тоном наказала Нав'є, вказуючи на диван.
- Мій одяг промокла, Ваша Величносте...»,- стурбованим тоном сказав помічник, боячись забруднити дорогий диван.
- Не хвилюйся.
Як тільки я знову вказала на диван, мій помічник нерішучо сів, весь стиснувся, підібравши руки і ноги. Ніби він думав, що я зараз дуже розлючуся на нього.
- А як щодо Його Величності Хейнлі?
Хтось інший пішов повідомити йому.
- Що взагалі трапилося?
Наскільки я знаю, Великий Герцог Лілтеанг був ув'язнений в Червону Башню через інцидент на вечірці з нагоди дня народження Хейнлі, коли він штовхнув у воду маленького хлопчика.
Наскільки я зрозуміла, в Червоній Башні була найсуворіша охорона, оскільки там є високопоставлені двори, як йому вдалося втекти з такого місця як це?
Невже Великому Герцогу Лілтеангу вдалося втекти з країни, яка йому не належала?
Після того, як інший розкотить грому, безперервний дощ впав з іще більшою силою, він безжалісно лив на землю, ніби намагався затопити її всю.
Без сумніву, це був ідеальний день для його втечі... Видимість була складною, який-небудь шум було абсолютно не чутно через дощ.
Хіба не відомі подробиці того, як саме він втік?» - цікавим тоном запитала Нав'є.
- Так і є... Поки що ні...»,- винуватим тоном сказав помічник.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr