Глава 781 - позбудься його! Частина - 1
Невиразно повернувши голову, я побачила стривожені очі і тремтячих губи, здавалося, що Совешу ось-ось заплаче прямо в мене на очах.
- Що ти робиш...?
- Наяве... Я прийшов сюди, щоб ..."- почав пояснювати свою причину Совешу, але знову був перебитий Навіє.
- Для дослідження феномену занепаду магів, я все знаю, Совешу. Ваша Величність вже давно з підозрою відноситься до Західної Імперії в цьому питанні.,- максимально холодним тоном сказала Нав'є.
- Наяве... Будь ласка... Будь ласка...», благаючи до них тоном.
При сильному усиллі пальців його нігті врізалися в двері, що викликало противний скрип.
Його пальці, нігті яких побіліли від напруженості, тремтіли сильніше, ніж його губи мить тому, вони з великою силою впилися у двері.
- Ти хочеш, щоб я була чесною? Ваша Величність сказала, що приїхала сюди вибачитися переді мною, так що у мене була невелика надія на те, щоб ти змінився, Совешу ...." - розчарованим тоном сказала Навіе.
Я стояла і дивилася на його руку, нігті і навіть пальці якої вже побіліли від напруженості, я не хотіла слухати його виправдання, все чого я бажала так це просто піти.
- Я б ніколи не повернулася до тебе. Тим не менш, я була готова пробачити Ваше Високосте...»,- сказала Навіє з беземоціальним виразом обличчя.
Я витягла з кишені хустинок, накрила його руку цим хустком, щоб не торкатися до неї і стиснула її.
Хоча я не стискала її сильно, Совешу безпорадно опустив свою руку і дозволив мені вільно відкрити двері та вийти з кімнати.
- Нав'яже...», сумно тоном покликав Совешу.
Його голос звучав плаксиво, наче хустка з води. Він міг би заплакати в будь-який момент, але я все одно тримала голову прямо і дивилася у бік дверей, поки вимовляла свої наступні слова.
- Я думала, що ти став іншою людиною. Схоже, я була не права...»,- розчарованим тоном сказала Навіє.
- Те, що я стурбований феноменом занепаду магів не означає, ніби я не шкодую про те, як вчинив з тобою...», тоном повного розкаяння сказав Совішу.
Коли я відчинила двері, не відповівши, командуючий лицарями Совешу подивився на мене з широко розкритими очима, сповнені подиву, він не очікував мене тут побачити.
Судячи з виразу його обличчя, що командує лицарями Свешу, здавалося, задавався питанням:
"Чому її Величність Навіле тут ...!?"
Перебуваючи позаду мене, Совешу поспішив сказати похмурим тоном, поки я не пішла.
- Будь ласка... Наяві... Ти це добре знаєш... Те, що я люблю Східну Імперію не означає, ніби я тебе... Те, що я турбуюсь про явище занепаду магів не означає, ніби я не тривожуся за тебе ...."
- Я знаю це... Я ніколи не хвилювала тебе так сильно, як Рашта, вірно...? Ти ніколи не цінував мене належним чином і був відречений від мене ...»,- різким тоном сказала Наві.
Я добре розуміла, що кожного разу, коли я говорила, це було схоже на те, як ніби я встромила йому гострий ніж у серце, мої слова були палкими і різкими, я намагалася зачепити його за живе, щоб він хоча б до найменшої міри проймався тим, які відчувають я.
Але потім я згадала, як Віконт Лангдел сказав мені, що Совешу вдарив кулаком якогось п'яниці, який погано про мене відгукувався, звичайно це було приємно.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr