Глава 774 - Ув’язнений Хейнлі. Частина - 1
- Все гаразд.
Коли я сказала, що немає проблем і піднесла чашку чаю до рота, мені в голову прийшла хороша ідея.
Мастас.
- Так, Ваша Величносте.
- Я хочу, щоб ти дещо зробила для мене...» Неоднозначним тоном сказала Наві.
***
Віконт Лангдел, який повернувся увечері, сказав, що Совешу залишив кафе. Тому він мусив шукати його по столиці, щоб виконати наказ своєї Імператриці.
Він також сказав, що знайти Совешу було нелегко, тому що він їхав у звичайній кареті без описових знаків, такий же як моя, значить він переміщався по місту в таємниці.
Коли йому нарешті вдалося його знайти, він був в якомусь захмарному ресторані.
- Совішу був в захудалому ресторані...?
- Так.
Совешу і якийсь бідний ресторан... Це зовсім не підходило йому... Він був дуже гордим чоловіком, який любив розкоші і стиль... Чи втрата пам’яті настільки послабила його гордість...?
Це було настільки непідхідне поєднання, що я почала підозрювати його в винюхуванні інформації.
Чи може бути так, що існує величезний секрет феномену занепаду магів, захованого в цьому похмурому ресторані...? Він відвідав кафе для простолюдів, потім він прийшов якийсь захулений ресторан, з ким він там зустрічався ...?
Коли я подумала про це, мій занепокоєння збільшилося і відразу ж запитала Вікінта Лангдела стурбованим тоном.
- Що він там робив...?
Якщо Совішу виявлять на місці занепаду магів сліди втручання Західної Імперії, він може бути тим, хто оголосить війну, тому що це серйозний злочин проти Східної імперії, і я не думаю, що навіть я зможу його зупинити.
Війна, яка була мрією, яку Гайнлі довгий час переслідував і від якої він зрештою відмовився заради мене, врешті-решт все одно відбудеться і це буде жахливо.
Ні, ситуація була б набагато гірше... Якби Гейнлі розпочав війну, це було б просто бажанням завоювання і захисту своєї території, але якби Совешу використовував явище занепаду магів для початку війни, то у нього було би більш вагоме виправдання, яке залишило б Західну Імперію безповідним злодієм в цій війні.
Віконт Лангдел вагався, не в змозі відповісти відразу, здавалося він не знав, як піднести цю інформацію.
- Просто, скажіть це ..."- наполегливим тоном сказала Навіє.
Після того, як я наполягала, він зізнався трохи неохотним тоном.
- Він побився..."
- Що...? Що...? Піддався? Імператор Совішу підрився? У якомусь жалюгідному ресторані? Він зробив це особисто чи це був один з його вартових...?», здивованим тоном засинала Навіє Вікента Ландела.
- Бився сам Імператор Совешу. ", впевнений тоном відповів Віконт Лангдел.
Це теж було дуже несподівано для мене... Здивована, я несвідомо прикусила нижню губу і поринула у свої думки.
Після серії дивних думок мої підозри знову з'явилися з новою силою.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr