Глава 769 - Вів'є в небезпеці. Частина - 3
Дощ, здавалося, не був зацікавлений у цьому. Справа не в тому, що він ненавидів мене або відчував відразу, просто він поводився так, ніби мене не існувало.
Великий Герцог Капмен запитав, чи не може він дати мені пораду з приводу використання магії льоду, але Дольші відразу відмовився, сказавши, що це буде занадто напружено.
Але я не міг піти при першій відмові, тому я підслухала розмову Великого Герцога Капмана і Дольші, поки я їла самий продавлений десерт в кафе.
Більшість з тих, якими вони обидва ділилися, не мали ніякого відношення до магії або чого-небудь, що мене цікавило, тому моя увага постійно переключалася на кафе, в яку я прийшла вперше.
Крім того, я спостерігала з вікна за жвавими людьми, поки нарізала шоколадний десерт із сильним солодким смаком і їла його.
У якийсь момент темно-коричнева карета зупинилася перед кафе, і з неї вийшов чоловік. Я широко розплющила очі і трохи нахиляла голову до вікна.
"Совешу...?"
Якщо зір мене не підводить, то це безумовно був Совешу. Але перш ніж я встигла це перевірити, цей чоловік увійшов в кафе...
- О, ні ...!»,- стривоженим тоном вигукнула Нав'ята.
Коли я піднялася, Віконт Лангдел сидів за столом ззаду.
- У чому справа, міс?
Я збиралася сказати йому:
"Мені здається, я бачила Імператора Совешу", але я тільки з посмішкою похитала головою, перш ніж знову сісти і розкрити свій віяло.
Чи був чоловік, якого я бачила справді Солошу? Якщо так, то чому він прийшов сюди...?
Поки я кусала губи, моє обличчя відбивалося у срібній чашці, так що я побачила своє руде волосся з довгою щелепою. Я про всяк випадок трохи замаскувалася.
Це був мій маскувальний одяг, з периком і прикриваючи обличчя віялом, мене було дуже важко впізнати.
Цього було достатньо, щоб люди, які ніколи не бачили мене зблизька, не дізналися мене. У кращому випадку вони подумають, що я людина, відокремлена схожою на Імператрицю Навіє.
Хоча люди, які часто мене бачать, дізнаються про мене, вони ніколи не прийдуть в кафе, яке зазвичай відвідують прості люди з самого початку.
Сумління було найгіршим чоловіком, який тільки міг з'явитися. Він знав мене так добре, що не міг не помітити на мені парик.
Так само, як я дізналася його біля входу в кафе, незважаючи на те, що він вийшов з звичайної карети у капюшоні, який закриває половину його обличчя.
- Міс Наві?
Ймовірно, тому, що він почув мої думки, Великий Герцог Капмен, який був поглинутий їх розмовою, перевів свій погляд на мене.
Тож він гостро запитав мене:
- Вам погано?»
Я кивнула і подумки запитала його:
« Мені здалося, що я бачила, як Швейцар увійшов у кафе. Будь ласка, йдіть і перевірте чи справді Совешу тут. "
Так, це потрібно було перевірити в першу чергу. Якщо я була правий, і він увійшов в це кафе, я не міг піти відразу, тому що він безумовно дізнається мене навіть з усієї цієї маскування.
Якби я спробувала піти зараз, то могла б перейти з ним обличчям до обличчя в будь-який момент.
Після того, як я виясню, де буде сидіти Суму, мені доведеться сховати обличчя, щоб непомітно улизнути.
- Почекайте тут, я принесу ліки з карети.»,- ввічливим тоном сказав Великий Герцог Капмен.
Великий Герцог Капмен знайшов розумне виправдання, потім кивнув мені, встав і спустився по сходах.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr