Глава 748 - Я люблю тебе. Частина - 3
Чи ненавиджу я його...? Яке дурне питання...
- Звичайно. Це питання абсурдне.», впевнений тоном відповіла Навіє.
- Абсурден? Це тому, що я Імператор?» - цікавим тоном запитав Совешу.
- Ні.», впевнений тоном відповіла Нав'ята.
- Тоді за ...?
- За те якою людиною ти став ...."
- ...!"- Совешу нахмурився з непорозумілі поглядом.
Я не люблю тебе.
- Це неправда.», впевнений тоном заперечив Совішу.
Я не люблю тебе. - все тим же холодним тоном знову повторила Навіє.
- Я знаю, що це не так.»,- все тим же впевненим тоном заперечив Совешу.
Коли Совішу звернувся з рішучістю, я була багато здивована, як він може знати за мене, що я відчуваю...?
- Що з тобою, Совешу...? Як ти можеш бути таким зарозумілим?», Навіле була вражена поведінкою Совешу.
- У моїх спогадах..."- заговорив було Совешу, але був перебитий Нав'є.
- Пошукай у своїх спогадах, і ти ...."
Оскільки він втратив пам’ять, Совешу думав, що це звучить досить адекватно, тому я трохи стримався і просто холодно сказала.
- Тоді ти зрозумієш, чому я тебе ненавиджу."
Але я на мить забула, що в той час ми з Совешу ніколи не сварилися так серйозно.
Іншими словами, я щиро любила Совешу того часу, а він любив мене...
- Я хочу спокутувати свої помилки. Я хочу вибачитися. Тому я прошу у тебе вибачення.»,- щирим тоном сказав Совешу.
Він не здавався, навіть у ті часи, коли я дуже на нього злилася, так і зараз, Совішу не хотів відступати ні на крок.
- Спочатку тобі потрібно відновити свої спогади. Як ти можеш щиро просити вибачення, якщо втратив пам’ять? Ти повинен знати і пам'ятати, за що саме ти просиш у мене вибачення, хіба не так...?»,- цікавим тоном запитала Нав’є.
Нарешті я ввела пальцем на двері і холодною тоном наказали йому піти.
- Уходи.."
- ..."Савшу мовчки втупився на Нав'є.
- Ти сказав, що хочеш спокутувати свої помилки. Уходи.." Все тим же холодним тоном повторила Нав'є.
Як тільки я повторила прохання, Совішу по плечами і вийшов з кімнати.
Дивлячись на його спину, яка була в нього під носом, я приклала руку до лоба, він настільки сильно змучив мене, що моя голова дуже розболілася.
Якщо думати раціонально, то мені дуже важко це робити.
Коли Совішу закохався в Рашту і дуже холодно, я не розуміла цього.
Тоді я навіть не розуміла, що люблю його, але ми були близькими друзями і одружилися.
До речі... Дивовижно, що одна людина може так сильно змінюватися від одної моменту до іншої.
Сумління сумління, яке втратило пам’ять, може думати так само.
Але це було все... Емоційно я ніколи, ніколи не зможу це прийняти.
Весь гнів і жаль, які я відчувала зараз, були викликані обуренням тим, що людина, до якої я віддавалася так холодно, був не тих Суму, якого я ненавиділа, а тими Совешу, з яким я добре провела час і колись любила.
- Совішу... Швидше повиновіть свою пам'ять. Не ховайся за своїм минулим...»,- задумливим тоном пробурмотіла Нав'є.
Врешті-решт я знову подивилася на папери, але не могла зосередитися на роботі, як раніше, через головний біль.
Навіть звук письменника пера дратував мене, тому я встала і пройшла повз кабінет, перш ніж відправитися на пошуки Гейнлі.
- Де Його Величність?
- Його Величність зараз в тренувальному таборі.»,- відповів охоронець.
Я відчула, що зустріч з Гайнлі трохи заспокоїть мене і піднесе мені настрій.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr