Розділ 732 - протистояння двох чоловіків. Частина - 1
Коли охоронці відкрили двері, я зробила глибокий вдих і пошевелила плечима, щоб зберігати спокій, мені не слід було показувати своїм зовнішнім виглядом, що Совешу якось турбує мене.
Незабаром обидві двері повністю відкрили бездоганний внутрішній простір кімнати, яка була досить світлою і просторою.
Солешу і Гейнлі мовчки сиділи один навпроти одного за столом посередині, очікуючи мого прибуття.
Коли я увійшла до кімнати, вони обидва встали через стіл і повертались до мене, я зосередила свою увагу на Гайнлі, мені не хотілося бачити Совешу довше, ніж це було необхідно.
Ввічливо привітавшись з Гайнлі, я повернулася до Свешу, і хотіла привітати його належним чином, перш ніж знову зосередитись на Хейллі.
Але коли ми зустрілися, мене здивувало те, як виглядав Совешу.
Те, що я побачила, не було ні Совешу, який страждав перед особняком моїх батьків в ту ніч, ані Совеша, роздратованого через свою уразливу гордість у Верховному суді, ні совешу, котрий дивився на мене, як би прохався по допомогу, коли я йшла повз нього до карети, це ніби був зовсім інша людина.
Загіпнотизована людина... Чому він зараз виглядає так, ніби перебуває в стані гіпнозу ...?
У нього був погляд людини, повністю загіпнотизованої після того, як він побачив щось дивовижне.
Чому він повністю загіпнотизований, з ним щось не так...? Це через його травми ...?
Я не розуміла його скам'янілого виразу обличчя, що не так з Совешу...?
Я хмуро подивилася на нього, але вираз його обличчя зовсім не змінився.
Ніби єдиний спосіб вивести його з заціпеніння-це плескнути в долоні перед його обличчям, щоб він нарешті прокинувся від цього гіпнозу.
Ваша Величносте Совішу.
Зрештою він підняв брови і сказав збентеженим тоном.
- А ..."значе він щось помітив.
- Зрозуміло ...»,- ледь чутно пробурмотів Совешу.
- Що саме ви розумієте?
Як тільки я запитала, кутки його очей пожбурнулися в усмішку.
- Ти виросла... Ти дійсно стала чудовою жінкою.
- Ваша Величність...?
Він зараз розмовляє зі мною ...? У той час як його погляд був пильно на мене, як він може так фамільярно зі мною розмовляти ...? Яка зухвалість...!
- Навіть твій погляд став рішучішим. Ваші гарні очі можуть бути впевнені. Ти чудово виглядаєш, Нав'яви.." - все в тій же фамільєрарній манері додав Совешу.
Він збожеволів...? Він явно розмовляє зі мною... Що з ним не так...?
Минуло не так багато часу з тих пір, як ми бачилися востаннє, щоб він використав вираз "ти виросла".
Це якийсь жарт...? Ні, схоже він не жартує... Невже він остаточно тронувся розсудком ...?
Гайнлі, який стояв перед Совешу, дивився на нього здивованим поглядом з відкритим ротом, ніби не розумів, що відбувається.
Всі дивилися на Совішу з однаковими виразами на обличчях, тому виникає питання, чи був у цьому залі хтось, хто не дивився б так.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr