Розділ 728 - Вражає Совішу. Частина - 1
Тим часом Гайнлі розвалився в кріслі біля свого столу, йому хотілося розслабитися і відпочити від отриманого стресу, зустріч з Совішу його утомила більше, ніж замучила б якийсь тортура насправді, якщо б Гейнлей міг вибирати, він би вибрав муку.
Він залишив Імператора Совішу після короткої привітної розмови, не дивно, що він був засмучений, він не хотів з ним бачитися один, і наїдався що Нав’є піде разом з нею, але вона відмовилася, й йому довелося зустрітися з нього одному.
Поганий настрій також підірвав його мотивацію, тому тепер він нічого не хотів робити, все чого йому зараз хотілося, так це просто відпочивати до наступного дня.
На щастя, сам Совешу сказав, що не може багато говорити, тому що погано себе почуває, це потішило Хейнлі і зіграло йому на руку, але...
- Він дуже добре виглядав...", втомленим тоном сказав Гайнлі.
Звичайно, те, що Совешу виглядав добре через використання зцілюючої магії Евелін, не означало що він повністю одужав, але він виглядав набагато краще, ніж він очікував, зовнішньо Совішу здавався абсолютно здоровим, а що не так з ним було всередині, поки-що було невідомо.
Проблема була в тому, що...
- Це було дивно, на цей раз мені було ще неприємніше розмовляти з ним чим зазвичай... Що ти думаєш, МакКенна...?» - цікавим тоном запитав Хейнлі.
- Його Величність засмучується кожного разу, коли бачить Імператора Совешу, в вашому випадку це цілком природно...»,- відповів МакКенна, не придаючи цього особливого значення.
- И правда... Але хіба він не з'явився тобі особливо дивним сьогодні...?», тим же цікавим тоном запитав Гейнлі.
- Я не так близько до Імператора Совешу, щоб стверджувати, що "тепер він був особливо дивним, ніж зазвичай..." --- пояснюючим тоном відповів МакКенна.
- Що правда...", кивнувши сказав Гайнлі і занурився у свої думки.
Зазвичай він сперечався б з МакКенною набагато довше, але сьогодні у нього не було настрою - це робити, зараз Гайнлі був морально вичерпаний.
Ласкаво просимо до Західної Імперії.
[Мені дуже приємно бути тут. ]
[Спасибі, що дали нам групу магів.]
[Я радий, що можу допомогти.]
Розмова був неіснуваний і досить сухим, але ...
« Його очі були трохи дивними, я не можу сказати, що було не так, але...»- роздумував про себе Хейнлі.
«Хоття немає... Вони виглядали чистими і сяючими...»,- думав про себе Гайнлі.
« Ага... Раніше у нього не було такого блиску в очах... Раніше його очі були порожніми...",- думав про себе Гайнлі.
Хейнлі став серйознішим і задумливо потер підборіддя.
« У його нинішньому становищі не повинно бути причин, за якими його очі повинні виблискувати і бути такими оптимістичними...»,- роздумував про себе Гайнлі.
Стан Совішу був дійсно вкрай сумнівним, після всього що сталося, він був травмований, у нього не було спадкоємця, і він не був одружений.
Хейнлі навіть не помітив, що описав очі Совешу доситьлесними словами, і коли він це зрозумів, то засмутився ще більше.
Через останні слова Гайнлі, МакКенне почав серйозно замислюватись про те, яким він бачив Совешу якийсь час тому, він намагався зрозуміти, що в ньому змінилося.
Він був присутній, коли Гайнлі привітав його і в той момент йому нічого не здалося дивним у Совішу, за зовнішнім виглядом це був звичайний Совеша.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr