Глава 661 - Затуманений розум. Частина - 3
Герцог Елгі заздалегідь зробив кілька кроків, щоб виграти декілька годин, наприклад, просто віддав йому ключі і залишив сейф у своєму готелі, що дозволило йому покинути столицю та повернутися в найближчий порт з великим запасом за часом.
Совешу наказав захопити Віконтесу Верді і Герцога Елгі, але на той час Дюк вже сів на корабель, який повертався додому і безпечно відплив.
Маркіза Карл був правий від початку до кінця, але Совешу хотів бути впевненим у цьому на все це, а не мучити себе думками « А якщо...? »
Герцог Елгі зробив багато приготування і добре все спланував.
Цілком можливо, що його поява в храмі була викликана не тим, щоб маніпулювати результатами тестів, а радше для того, аби сьогоднішня брехня про те що результати перевірки могли бути сфальсифіковані, виглядала правдоподібною.
Хоча Совішу розумів, що говорить маркс Карл, він не міг з цим погодитися.
- Якщо результати аналізів були сфальсифіковані, хіба це не означає, що є ймовірність що вона моя дочка...?»,- підвищеним тоном запитав Совішу.
- Ваша Величносте...»,- пробурмотів Маркиз Карл.
- Якби ця дитина була моєю дочкою, я б своїми руками вбив свою дочку. Як ти хочеш, щоб я заспокоївся?
- Вона не мертва, Ваша Величносте. Ми обов'язково знайдемо її.»,- заверним тоном сказав Маркиз Карл.
Маркіз Карл намагався його заспокоїти, але Совешу, здавалося, не слухав.
Він не навмисне ігнорував його, Совешу дійсно не міг більше слухати маркиза Карла.
Перспектива ніколи більше не побачити донечку, яку він так хотів, викликала у нього жахливий страх.
Тим більше що саме Совешу затіяв відслати її від себе подалі і через це з нею сталася така неприємність.
Маркіз Карл з жалем подивився на Совешу, але врешті-решт просто забрав пляшку більше нічого не сказавши.
Маркіз Карл міг чути крики Совешу через закриті двері перед тим як піти.
Дитину потрібно знайти!
Маркіз Карл вважав, що герцог Елгі збрехав йому, але сподівався що ця дитина буде знайдена і з ним все буде гаразд.
Якщо з Глорім щось трапиться із Совешу може статися дещо неправетичне, тому що він не зможе себе пробачити.
Сумління буде вкрай важким для того, щоб вийти з цього шоку і це вплине на справи Імперії загалом.
Незважаючи на своє щире бажання, Ґлорім і Маркіза Карла не знайшли.
Були проведені ретельні пошуки в селах і сусідньому лісі, і навіть з згоди сусідніх країн, у всіх прикордонних сільській місцевості, але сивоволасна маленька дівчинка так не була знайдена, виходячи зі опитів людей, її ніхто не бачив, Глорим ніби провалилася крізь землю.
Ймовірність того, що маленька дівчинка вижила одна в лісі була майже такою ж як нулю, тож лицарі з жалем повідомили Глориму про те, ніби вона загинула.
Свешу знову клонувати в сон, і йому хотілося заснути.
Тільки уві сні він бачив людей, яких хотів бачити наяву.
Співішу чудово впорався зі своєю щоденною роботою і на аудієнціях з громадянами, тому багато хто вважав, що він забув погане минуле і повернувся до своєї початкової ролі Імператора без всяких для себе подальшого.
Але за ніч він випивав п'ять-шість пляшок міцного алкоголю, і робив це щоночі.
Навіть при закритих дверях гучний плач доносився з його спальні, і, якщо б хтось стояв поруч із дверима, він міг прекрасно все чути.
- Він не повинен більше вживати алкоголь. У нього дуже погано з шлунком. Будь ласка, зупиніть його. "
Дворцевий лікар, який дуже переживав за стан Імператора Совешу, благав Маркаса Карла зупинити його.
Але не було ніякого способу зупинити Совешу, Імператора цілої країни, навіть якщо він був його секретарем, то безсилий.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr