Розділ 659 - Затуманений розум. Частина - 1
Маркіз Карл, який стояв поряд з Совешу, приклав руку до лоба і потертий весла, він теж був дуже втомленим.
"Глорім була маленькою дитиною, як вона могла залишитися одна біля глухого лісу і зникнути..."
У нього боліла голова, і він відчував такий сильний біль у животі, що це було важко винести, але Совешу не подавав вигляду, та вів себе так, ніби з ним все гаразд.
Нитка надії, за яку він відчайдушно чіплявся протягом останніх декількох днів, здавалося, остаточно обірвалася.
Сумління виглядало дуже втомленим, тому маркіз Карл запитав його ім’я і поставив очевидні запитання.
- Чому карета перевернулася? Це був нещасний випадок чи хтось на них напав? "
Вартовий згадав момент, що Віконтеса Верді була знайдена без свідомості, в рваному одязі і не прикрас, кучер був мертвий, хтось його вбив, судячи по ранах на його тілі, смерть була не через аварію.
У кареті так само не залишилося нічого цінного, всі цінні речі були викрадені, все зводилося до того, що це було напад для пограбування.
- Кілька бандитів напали на карету. Кучер був убитий, а Віконтеса Верді була поранена, коли карета перекинулася..." - відповів лицар.
Ти питав Віконтесу про дитину?
- Вона сказала, що один із бандитів вихопив дитину з її рук..."- відповів лицар.
Маркіз Карл переклав погляд на Совешу.
Обличчя Совішу було жахливо блідим.
Він був схожий на воскову ляльку.
- Пішли наших людей обшукати всі сусідні села і ліси. Чи не підібрав хтось дитину, чи з'явився у вашому будинку раптово дитина або мандрівник із немовлям?
Як тільки лицар пішов, маркіз Карл запитав Совішу стурбованим тоном.
- Що ви будете робити з Віконтесою Верді, Ваша Величність? "
Якби принцеса залишалась і загубилася після того, як її забрали, вона вчинила б серйозний злочин.
Але це не було злочином, тому що становище Глорім ще не відновлювалось і не доказалось бути його справжньою дочкою.
Звичайно, Ґлорім мав бути замкнений у вежі, тому це було злочином таємно втекти з дочкою злочинців.
Але Совешу спеціально упустив зі змагання Віконтес Верді і навіть обмежив огляд на контрольно-пропускні пункти, так що розібратися з цією справою в гармонії із законами було непросто.
- Я подумаю про це іншим разом.
Совешу пробурмотів низьким, важким голосом.
Тепер всі його думки були поглинуті словами, залишеними герцогом Елгі про Глорим, все його міркування було про те, що вона можливо його справжня дочка, Що Рашта насправді його не зрадила, і що її смерть була даремною.
Совешу не міг думати ні про що інше.
Як тільки марказ Карл пішов, Совешу мовчки залишився у своєму кріслі, втупившись в килим задумливим поглядом.
Він закрив обличчя руками і зітхнув від болю, Совешу дуже сильно втомився від усього цього, різні події та несподівані новини виснажили його тіло і розум до межі.
« Де вона житиме? Невже вона буде десь жити з чужими їй людьми ...? Чи знає Глорім, що вона загублена...? Як я міг втратити свою дитину ...? Але тепер... Тепер я нічого про неї не знаю...», думки і почуття Совешу були змішані.
Він був дуже стурбований цим, Совешу хотів знайти Ґлорім і переконатися в тому, що вона його дочка чи ні.
« Ні, можливо бандити забрали дівчинку собі і не стали підкидати її кудись...? Що вони можуть зробити з маленькою...? Невже вони продадуть її в рабство ...? "
Думки Совішу стали підкидати йому найгірші результати подій, його дочка в майбутньому могла стати рабинею або секс іграшкою.
Юридично рабами є тільки злочинці й нащадки злочинців, але були люди, яких перетворили на рабів незаконними шляхами.
*
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr