Глава 655 - насправді вона моя ...? Частина - 3
Совішу упустив папір на підлогу.
Його постава також вплинула на ноги й руки.
Якби він стояв, він би впав.
Совешу негативно похитав головою.
« Що це...?»
« Це абсурдно... Це абсолютно..., це зовсім абсурдно ...." - думав про себе Совешу.
Те, що він бачив у батьків, видно на його очах.
Священик приколов палець принцеси дивним інструментом у присутності всіх, підміна не могла бути зроблена.
Це було не тільки один раз.
Він зробив це двічі.
« Невпізнали священик і вдруге взяв... Кров не з пальця принцеси?
Того дня співашу гарячково відновлював у пам’яті.
"Ні, вдруге кров не капала з пальця принцеси..."
"Він використав кров, яка вже була взята..." - згадав Совешу.
Коли Рашта наполягала на повторному аналізі крові, священик противився цьому.
У розпачі сумління піднесло руки до голови.
Навіть у той момент він задавався питанням, чому там несподівано з'явився герцог Елгі.
"Ні, ні, цього не може бути..."
"Хотя Герцог Елгі є членом Королівської сім'ї з іншої країни, неможливо, щоб він так легко підробив тест на батьківське виховання..."
« Крім того, священики ніколи не обманюють... Вони ніколи не брешуть...»,- Совешу був абсолютної розгубленості.
- Карле! Карл!»,- закричав Совешу через якийсь час.
Я кликав Маркіза Карла.
Коли маркас Карл, який чекав перед дверима, увійшов до нього, Совішу тремтячими руками дав йому наказ.
- Віконтеса Верді, приведи віконцесу Верди. Приведи Ґлорім!»,- підвищеним тоном наказав Совешу.
- Що...?»- Маркиз Карл був дуже здивований.
- Мені потрібно дещо перевірити, так що приведи їх сюди! Прямо зараз! Поквапся!», - повторив свій наказ Совешу.
Маркіз Карл був сбитий з пантелику, але негайно вирушив на пошуки віконтеси Верді, як йому було наказано.
Він знав її місцезнаходження, тому що за нею стежив охоронець Совешу, так що в будь-якому випадку його було б легко знайти.
Совешу напрягав в руках папір, який залишив йому Герцог Елгі.
« Цього не може бути... Бути не може...»
« Результ тесту було сфальсифіковано... Священик навмисно збрехав..." думав про себе Совешу.
« Так, це була брехня... Вона моя...»,- Совешу хотілося в це вірити.
Ось чому Герцог Елгі раптово допоміг віконтесі Верді втекти.
Герцог Елгі не хотів, щоб Совешу міг пройти повторний тест на батьківство після перегляду цього паперу, тому він забрав принцесу далеко.
Здавалося, він розкрив це для того, щоб провести решту свого життя, мучився сумнівами.
Тому що він дав йому ключі, очевидно, щоб виграти час і таким чином уникнути гніву Совішу.
Минуло кілька годин з тих пір, як Герцог Елгі поїхав.
« Але... але що, якщо Герцог Елгі допоміг принцесі втекти, тому що просто відчуває себе винним ...?» - різні думки кружляли в голові Совешу.
Свешу дивився на картину принцеси у своїй спальні пустими очима.
« Цього не може бути... Цього не може бути... Це не може бути..." - у повному замішанні повторював про себе Совешу.
Він не міг в це повірити, і це ніяк не вкладалося у нього в голові.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr