Глава 649 - Що ж задумав Герцог Елгі? Частина - 1
Погані новини для Совешу не закінчилися.
Через кілька днів тюремний наглядач, який зазвичай приносив додому їжу Раште, яка була замкнена у вежі, зайшов до кабінету Совішу і тремтів від радості.
Згорнута Імператриця кілька днів нічого не їла і не пила, вона була занадто тихою, і це здалося йому дивним, тому він заглянув всередину через дверне віконце призначено як отвір для їжі.
Хоч це був отвір для їжі, тарілка ледве могла пройти через неї.
Тим не менш, ноги людини, яка був всередині, можна було побачити, якби він ходив по кімнаті.
Але в’язничний наглядач побачив срібне волосся Рашти, яке майже повністю покриті кров’ю.
Та частина, яка повинна була бути головою, була абсолютно непідвладна, він спостерігав за нею деякий час, і вона так і не поворухнулася. Перевів квант.
Крім того, з кімнати виходив дуже неприємний, трупний запах.
Він прийшов сюди, тому що йому потрібно було дозвіл Імператора, щоб оглянути вміст кімнати і переконатися в тому, чи не вбивство це.
Совішу встав зі свого місця.
- Добре...», здивований тоном дав своє право Совешу.
Сумління було приголомшене, коли він піднімався сходами вежі. Здавалося, що він досі не міг повірити в те, чого вона померла.
"Вона дійсно мертва...?" - здивував Совешу.
Рашта, здавалося, була сповнена рішучості чинити опір до останнього, коли він бачив її в останній раз, вона хотіла жити, але не хотіла так легко здаватися і йти з цього світу.
« Чому ж так швидко...? Що вплинуло на неї...? Хіба вона не чіплялася за життя з усіх сил...?
Він думав, що пройде принаймні кілька років, перш ніж вона зійде з розуму від того що так довго сиділа в заперти у повній самотності, але так скоро...
Але він побачив її деморалізоване тіло, як тільки відкрив двері, разом з цим неприємний запах вдарив в ніздрі Совешу.
Від прекрасного обличчя, що нагадував ангел, залишилося лише кілька слідів, її було не дізнатися, зараз вона була деморалізована трупом.
Тільки її срібне волосся, красиві і пишні, нагадували ті, що були раніше, але, як і сказав тюремник, вони майже повністю покриті її кров'ю.
Кров, що хлинула з її рота і розбитий при падінні голови зібралася на підлозі, і поки її тіло вивихалося в агонії, її срібне волосся порослися кров'ю у червоний колір.
Тюремник прикрив рот і в жахі поспішив вниз по сходах. Зроблено рулейтом.
З одного боку, це було красиво, з іншого ж, жахливо.
Прихідні лицарі також нахмурилися, побачивши цю жахливу картину.
Сумління мовчазно стежило за нею, навіть не рухаючись.
Він не хотів бачити її обличчя, коли її скинули і навіть після того, як її замкнули у вежі, він взагалі більше не прагнув побачити її брехливого лиця.
Було дуже неприємно бачити її мертвою зараз в такому жалюгідному вигляді, у всій цій крові та інших рідкостей, які витікають з неї через смерть...
Вона померла, не закувавши очей.
Холодні, безжиттєві очі Рашти були відкриті і немов дивилися прямо в душу.
Як почувши її відмінний сміх, Совішу насупився.
« Чому Його Величність не каже, що кохає мене...?»,- спірним тоном сказала Рашта.
Голос Рашти смішився з її сміхом і лугом віддавався у нього в вухах.
Деякий час він дивився на її тіло, потім повернувся і спустився вниз по крутих сходах, завантажений у свої думки.
Він згадав Рашту, яка плакала так, ніби весь світ впав, коли її щиколотка потрапила в пастку того дня їх зустрічі.
Ці думки зараз були марні, але раптово Совешу знову відчув цікавість.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr