Глава 601 - Заповіт. Частина - 1
Щойно я прийняла пропозицію Гейнлі, ми готувалися до від'їзду у Східну Імперію.
Мої батьки також хотіли піти зі мною, бо вони проводили багато часу далеко від дому.
Вони не будуть присутні на суді, а скористаються нагодою поїхати на свою батьківщину.
Фактично, мої батьки могли б свідчити проти Рашти в суді.
Рашта найняла вбивцю, щоб покінчити з їхнім життям.
Це дуже серйозний злочин.
Однак, що заважало оголосити це в суді, так це те, щоб він виявив секретний інформатор Гейнлі.
Гейнлі сказав моїм батькам, що я можу зробити їх таємного інформатора свідком, якщо вони того побажать, але мої батьки розлучилися руками.
- У цьому немає необхідності. Як тільки Рашта буде повалена, вона все одно не зможе зробити нічого подібного. "
- Одного випадку з фальшивою принцесою достатньо, щоб вона була повалена, було б марно згадувати цей випадок без причини. Це не приносить нам жодної користі."
- Було б не добре розкривати, що у Східній Імперії ховаються секретні інформатори Західної імперії. Текст уkradeн біля квaнту. Тому краще дозволити цьому пройти повз, Ваша Величносте.
Попри це мої батьки були дуже щасливі, що Гайнлі був таким уважним.
Я теж...
Невдовзі ми вирушили до Східної Імперії.
По дорозі Гайнлі під’їхав верхи до карети, де я їхала зі своїми фрейлінами.
- Моя Імператриця. Як ти думаєш, скільки балів у мене зараз з твоїми батьками?»
Я б воліла, щоб він не питав мене про це в присутності інших людей.
- Чому б тобі не запитати їх самому? "
- Так, я не можу тобі довіряти."
- Ти не можеш мені довіряти? "
- З тих пір, як моя Імператриця поплескала мене по дупі без моєї згоди, я втратив довіру."
- Хейнлі, твій голос.
- Я знаю, тобі подобається мій голос."
Я хотіла сказати, щоб він знизив голос.
Перед тим як я змогла знову заговорити, Гайнлі солодким голосом прошепотів.
- Я люблю тебе. "
Він ... лис.
Ні, це суміш лисих собак і сьей птахів.
Правильно, це лисий собака.
Останнє не надто образливо ...?
Хейнлі не знав, що в мене на думці.
Коли наші погляди перетнулися, я посміхнулась.
Гейнлі просунув голову в маленькому віконці карети, щоб поцілувати мене.
Потім він прикидався, що нічого не зробив, і випрямився на коні.
Він був таким же милим, як і неслухняним, тому я простягла руку, щоб вщипнути його за стегно.
Гейнлі засміявся від легкого болю і схопив мене за руку.
- Моя Імператриця, ти пам'ятаєш цю дорогу? "
- Як я можу не пам'ятати цього? "
- Того разу ми проїхали цей шлях верхи, щоб дістатися до Західної Імперії. Читай на рулейт. Іноді я згадую той день. Без сумніву, я ніколи цього не забуду."
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr