Розділ 589 - Тепло і холод. Частина - 3
- Зловмисник використовує крижану магію! Він відморозив ноги слузі! Ааа! Це страшно! Це так страшно!»
- ..."
- Чи не так, моя імператриця?»
Хейнлі виступав драматично, роблячи удари у своїх словах до такої міри, що вони видавалися перебільшеними.
Хоча я виміряла його поглядом, Гайнлі був задоволений тим, що може насміхатися з мене після стількох років.
- Моя імператриця, що ж ми будемо робити, якщо тут з'явиться страшний крижаний чарівник? Моя імператриця, чи будеш ти захищати Хейнлі в цей момент? "
Він навіть наслідує Раште?
- Мій малюк, мій хлопчику, твоя мама одночасно тепла і холодна ...."
Потім він підійшов до мого живота і прошепотів нашій дитині ніжним голосом. Вкрадено з іншого місця.
- Мій малюк, твоя мама читає тобі казки, сповнені мрій, надій і любові, але в той же час здатна заморозити людей, які їй не подобаються.
Я повернулася, щоб подивитися на настільні годинники.
Минуло півгодини після того, як вийшов палацовий лікар.
Цього достатньо... Я думаю, що вже багато пережила...
Я повільно піднялася, щоб схопити подушку на якій лежала моя спина.
Як тільки я взяла подушку як зброю, то вхопинка моїх рук стала сильнішою і в мені почало зростати бажання боротися.
- А? Чому ти так тримаєш подушку, моя Імператриця»
Хейнлі, який все ще насміхався з мене, зупинився і запитав: « Що це? »
Чи його озорий розум не в змозі здогадатися, що його чекає?
Імператриця?»
Я розмахнулася подушкою, щоб вдарити його.
Імператриця!»
Хоча Гайнлі був дуже заплутаний, він швидко відступив від подушки і не озирнувся.
Коли я спробувала переслідувати його з гідністю, він був досить обережний, щоб повернутися, аби замкнути двері і втекти якраз перед тим, як моя подушка наздогнала його.
У результаті моя подушка врізалась у закриті двері, і гучний звук рознісся по всьому приміщеннях.
Я розлютилася і подивилася на закриті двері.
Я турбувалася про свій престиж і честь як Імператриці, тому ніколи б не пішла по коридорах, розмахуючи подушкою.
Хейнлі добре знав мою особистість, було очевидно, що він вийшов з кімнати, щоб я не могла його переслідувати.
- Ваша Величність? Що сталося?»
- З Вами все гаразд?»
- Ви впали?
Коли я затамувала свій гнів, фрейліни запитали мене через двері переляканим голосом.
- Я в порядку.»
Як тільки я відчинила двері, мої фрейліни з полегшенням зітхали, із цікавістю втупившись на подушку, яку я тримала у руці.
- Ваше Високосте, чому у вас в руці подушка...»
Замість пояснень я похитала головою і поклала подушку назад на ліжко.
Я не хотіла, щоб дитина неправильно зрозуміла слова Гайнлі в моєму утробі. Тому мені довелося трохи пояснити їй, що сталося.
***
- Що я щойно бачив? "
Хейнлі рушив геть по коридорах, не в силах приховати свого подиву.
Те, що він щойно пережив, не здавалося йому реальним до такої міри, щоб він не міг цього добре запам'ятати.
Імператриця... Моя прекрасна Імператриця тримала подушку як зброю. "
Пройшовши деякий час, Гайнлі зупинився тільки тоді, коли зіткнувся з Кошаром.
Як тільки він озирнувся, то зрозумів, що знаходиться в коридорі першого поверху. Здавалося, він йшов швидше, ніж очікував.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr