Глава 572 - Слова стала насінням. Частина - 4
Оскільки ніхто не очікував, що чета Іскуа опиниться у в’язниці, всі були збиті з пантелику. Люди почали пліткувати про це.
Люди стали ще більш збентежені, коли стало відомо, в чому звинувачено віконт і виконтеса Іскуа:
« Замах на вбивство помічниці придворного мага.»
Вони не розуміли, чому помічниця придворного мага має до них якесь відношення.
Але палаци швидко знайшли зв’язок.
- Хіба помічниця придворного мага не той чарівник, який живе в Південному палаці? "
- Молода дівчина, по чутках, була привезена Його Величністю, щоб стати його наложницею ...."
- О, боже мой! Я думала, що це непорозуміння, тому що вона спокійно працює на помічниці. Так це правда, що вона стала його наложницею ...? "
Одного разу з’явилося кілька чуток. Деякі палаци вважали, що Юскуа напала на Евелін для захисту своєї дочки Імператриці Рашти.
Інші вважали, що Рашта сама попросила їх подбати про Евелін. Текст зроблений квантом.
Коли почув другий слух, то усміхнувся з холодною усмішкою.
- Вони не справжні батьки Рашти, і вони навіть не виховували її. Якщо вони відчують себе загнані в кут, то без вагань звинуватять у тому, що сталося Рашту.
- Чи варто за цим інцидентом Рашта?»
- Хіба це має значення?
Після тесту на батьківство гнів Сувешу досягнув свого піка.
Його вчили не виявляти своїх емоцій, тому на перший погляд здавалося, що теперішня важка ситуація його не зворушила, але це було інакше. Він більше не міг цього виносити.
Проблеми з герцогом Елгі викликали його гнів ще більше.
Солешу планував переконати герцога Елгі і пригрозити йому, якщо це не спрацює.
Але того ж дня герцог Елгі розкрив усі преси. Газети опублікували новини про епохи і порти, а громадська думка про Раште стала дуже негативною.
Після цього люди, які тільки підтримували Совішу, почали критикувати його за те, що він дозволяв Рашті робити все, чого вона хотіла.
У відповідь Совішу поспішив з судовим процесом над віконтом і виконтесою Іскуа.
- Як тільки пара буде готова, до судового розгляду у справі про замах на вбивство Евелін.
- Так.»
- Враховуючи результати розслідування, у них немає ніякої можливості уникнути покарання."
Совешу холодно проговорив це, сів на свій стілець, витягнув меч і почав витирати лезо сухим рушником. Заходи на рулате тут читай.
Рухи його рук були настільки неброжні, що здавалося, в будь-який момент він може порізатися лезом.
Маркіз Карл з тривогою подивився на Совешу.
- Хм... Ваша Величність.»
- Що?"- запитав Совешу, не дивлячись на нього.
Маркіз Карл обережно заговорив.
- Віконтеса Верді сказала, що принцеса хвора.
Перш ніж маркс Карл встиг закінчити свої слова, Солешу перестав рухатися.
Його очі на мить звузилися, хоча це було важко сказати через його волосся, і він холодно запитав.
- Хто така принцеса?
Це було правдою. Дитина, в якій не було ні краплі Імператорської крові, не була принцесою.
Глорим все ще жила в Імператорському палаці тільки тому, що Совішу і далі мав до неї трохи прихильності.
Маркіз Карл, який виявив деяке співчуття до невинного малюка, не хотів виливати гнів Совішу за турботу про другу дитину Рашти. Сором з руліту не воруй.
- Пробачте, забудьте мої слова..."
Коли маркс Карл пішов, Совешу знову почав витирати свій меч. Але він рухався повільніше, ніж раніше. Його погляд теж блукав. Зрештою він порізав палець і пішла кров.
Совішу не почав витирати кров, він просто дивився на кров що стікає по білому мечу. Потім він закрив очі і покликав довіреного лицаря.
- Ви викликали мене, Ваша Величність?
- Виясни, наскільки хвора дитина і пішли за палацовим лікарем.
- Так, Ваша Величність.»
Рицар відповів рішуче, не виказуючи жодних емоцій і пішов геть.
Коли Совішу залишився зовсім один, він опустив меч і знову закрив очі.
Глорим була не його дочкою, а донькою Алана. Його засмучувало те, що він не міг повністю викинути цю дитину зі свого серця.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr