Глава 564 - Поклявшись помститися. Частина - 2
Він сподівався, що Ріветі і його дружина були "двома людьми", яких Імператор дозволив би йому врятувати.
Він також хотів врятувати Алана, навіть якщо б йому довелося віддати своє життя взамін, але Елан був надто залучений у цю справу.
Він нічого не міг зробити для Алана. Принаймні він хотів, щоб Ріветі та його дружина залишилися живими.
Ні принцеса, ні Ана не були важливі для Ротешу.
Віконт Ротешу був настільки наляканий смертю, що в нього підсувалися ноги і він присів на коточки у коридорі.
- О, забавно, що ми зустрілися тут. "
У цей момент він почув над своєю головою голос, який з'явився йому добрим.
Однак у ньому були сліди знущання.
Коли він підняв очі, то побачив, що маркер Фаранг дивиться на нього згори вниз.
Ротешу знав, що маркер Фаранг був другом Імператриці Нав’ята та її брата. Перекладач квант.
Оскільки Рашта і Імператриця Навієві були ворогами, брат Тамратрійці напав на віконанта Ротешу, який підтримував Рашту ззовні.
Так що, хоча вони ніколи по-справжньому не спілкувалися один з одним, їхні стосунки були не добрими.
Віконт Ротешу змусив себе встати і загрюмо запитав.
- Чого ти хочеш?»
Маркіс Фаранг відповів зі смішком.
- Нічого. Життя здається мені веселим".
- Весна...?
Голос віконта Ротешу на мить спотворився. Він і його син померли. Текст взятий з рулету.
Його розлютило, що цей чоловік жартував.
Коли віконт Ротешу впав у нього поглядом, маркер Фаранг спокійно заговорив. Переклад вкрадено у рулате.
- Не будь таким злим. Ти був достатньо розумний, щоб допомогти Раште знищити Імператрицю Найв'є, так що ти переборюєш і це перешкода.
Зі слів марказа Фаранга було ясно, що він добре знав ситуацію Вікенту Ротешу, і це ще більше роздратувало останнього.
- Як я міг перемогти Нав'є? Що я наробив?»
- Ми з тобою не близькі, тому я не знаю точно, що ти зробив ..."
- ...!"
- Але я з нетерпінням чекаю, щоб побачити, що ти будеш робити."
Загадкова усмішка з’явилася на губах марки Фаранга.
Віконт Ротешу ледве ковтав.
- Про що ти говориш?
- Ти що, не зрозумів мого питання? "
Коли я подивилася на нього, схиливши голову набік, його застиглий обличчя з’явилася незграбна усмішка.
Гайнлі, непереконливо відкинувшись назад на ліжку, все ще тримаючи книгу в руках.
У той момент, коли він досяг краю ліжка, він повільно встав і поп'явся до дверей.
Будь-хто міг би сказати, що він хотів втекти.
Що ти робиш?
- Що ти маєш на увазі ...? "
Він відповів приємним голосом, але все ж таки пішов до дверей.
- Вернись сюди. Зроби п'ять кроків вперед. "
Почувши рішучість у моєму голосі, Гайнлі зітхнув. Але він наближався до нас великими кроками.
Я не очікувала, що він це зробить...
На четвертому кроці він опинився на ліжку, а на п'ятому - в кількох дюймах від мого обличчя.
Він був спокусливим, але я могла сказати, що він намагався використати свою привабливу зовнішність для пом’якшення мене.
- Відійди назад. Зроби крок назад."
На відміну від тих великих кроків, які він робив, щоб наблизитись до мене, цього разу Гейнлі зробив лише маленький крок назад.
- Я не жартую..."
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr