Глава 478 - Родити Свого Першого малюка. Частина - 2
Мова йшла про батька Крісти, чоловіка, який вчора публічно накинувся на нас за те, що ми сховали той факт що я була вагітна, намагаючись влаштувати пастку для палаців.
МакКенна турбувався, що я зіткнуся з ним.
Старий герцог Земенсія, який повільно зробив кілька кроків, подивився в мою сторону.
Його очі зупинилися на мені і на кошику з дитячим одягом, який я тримала в руках.
Потім його погляд став лютим, а великі очі звузилися.
Він витріщився на мене так, ніби я була ворогом, який вигнав Крісту. Як тільки Маккенна кашляв, він енергійно струшив свій плащ і неохоче вийшов.
Віконт Лангдел позаду мене тихо сказав:
- У нього поганий погляд. Нам потрібно посилити Вашу охорону на деякий час, Ваша Величність.
- Так..."
Цікаво, чи сильно Гейнлі накинув на нього через вчорашнього? За один день його обличчя стало дуже лютим.
Поки я спостерігала за його видаленим спиною, Гайнлі теж вийшов з кабінету.
- Моя імператриця!»
Він поспішав до мене, витягнув одяг у кошику і запитав.
- Це моє?
Що відбувається? Про що Гайнлі говорив зі старим герцогом, що змусило всіх поводитися так дивно...?
***
- Мій малюк, тримай маму за руку... Мій малюк, мій милий хлопчику..."
З кущів донісся шепіт.
Віконт Ротешу вже збирався увійти до Західного палацу, коли раптом почув голос.
- Рашта?
Це звучало як голос Рашти.
Віконт Ротешу розгорнувся і подався до джерела звуку.
Там був невеликий круглий простір, розчищений між кущами з короткою травою. Рашта сиділа там у великому кріслі-гресді, тримаючи на руках ляльку і щось бормоча.
- Мій малюк..."
Побачивши, як Рашта щось бормоче погладить ляльку, віконт Ротешу здивовано прищепив язиком.
« Вона дійсно збожеволіла? »
Раптом Рашта зупинилася і подивилася вгору.
Коли вона побачила віконта Ротешу, її тьмяні очі знову ожили. Потім, нахмурившись, вона відштовхала ляльку.
- Я практикувалася в тому, як тримати дитину. "
Віконт Ротешу відчув спокій, почувши її різкий і повний обурення голос.
- Я не могла тримати свою дитину. Я не могла добре тримати її, так що мені потрібно попрактикуватися. Я не можу знову кинути її. Інакше я більше не зможу бачити її обличчя".
"Що за нісенітниця ти несеш?"
Поки він слухав її розмову, віконт Ротешу швидко підійшов до неї. Оглянувшись навколо, він тихо сказав:
- Прокидайся. У мене є інформація про доньку сім'ї Іскуа, яку ти просила мене знайти. "
- Не шукай її, в цьому немає необхідності. Невже ти думаєш, що я зацікавлена в тому, щоб знайти чужу доньку?»
Рашта, яка говорила рішуче, втупилася на шинанта Ротешу і розсміялася:
- Насправді, ти шукаєш чужу доньку, хоча твоя власна донька теж зникла.»
Очі віконта Ротешу на мить почерпнули від цього глузування.
Рашта простягла руку, двічі ляснула його по щоці і посміхнулась.
- Тебе карають. Я втратила свою дитину через тебе, так що ти теж втратив своє дитя. "
- Ти дійсно збожеволіла?
- Мене не хвилює, що ти думаєш. Рашта зайнята, так що говори, що хотів, а потім йди.»
Виконт Ротешу фирснув, нахмурившись.
"Що, чорт візьми, сталося, що змусило її так сильно змінитися, поки мене не було?"
Хоча Рашту ненавидів її, він вважав її хитрою, наче лисиця, хоча іноді вона була наївною і незграбною. Але в теперішньому Рашті він цього зовсім не бачив.
Проте Віканта Ротешу не хвилювало страждання Рашти.
Замість того щоб запитати Рашту, що відбувається, він поспішив розповісти про те, чого побачив:
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr