Глава 450 - Я люблю будь-який твій образ. Частина - 2
Сьогодні був день, коли її справжній батько вирішив відвідати її. Рашта провела весь ранок в шоку.
Рашта ненавиділа свого батька не тільки за те, що він був рабинею, але й через його любов до неї.
"Зараз мій безпорядний батько з'явиться переді мною..."
- Ваша Величність, чи можна не готувати ніяких страв? "
- Все в порядке. Це не особливий гість."
Покоївка відразу пішла, почувши відповідь Рашти. Але вираз її обличчя був наповнений цікавістю. Горничка поцікавилася, хто прийде, чому Імператриця така задумана і чому вона не хоче, щоб їй приготували чай та закуску.
Служниця не знала, що чоловік, який приходить відвідати Імператрицю, був її справжнім батьком.
Рашта стиснула зуби.
Насправді, до вчорашнього вечора вона теж не знала. Хоча віконт Ротешу сказав їй, що її батько повернеться, вона не сподівалась на такий короткий час.
Навіть Рашта подумала, що якщо вона не буде його шукати, він не з'явиться.
Але минулої ночі гонець, посланий з особняка Ротешу, зруйнував надії Рашти.
Поки вона була занурена в свої думки, знову увійшла покоївка і повідомила їй, що її гість прибув.
- Відведи його до вітальні. "
Рашта дорахувала до ста, перш ніж піти в вітальню. Як тільки вона увійшла, то побачила чоловіка на дивані.
Його спина була злегка згорблена, і він робив неприємне враження. У нього були чітко виражені риси обличчя, але все це було приховано під його злою виразом лиця.
Рашта стиснула кулак і вирішила зробити глибокий вдих. Цей чоловік був їй одночасно і чужинець, і знайомий.
- Рашта, моя донька.
Чоловік встав з дивана з широкою ухмилкою.
- Рашта, моя донька.
Рашта здригнулася, порівнявши свого батька з чоловіком, який стояв перед нею.
Цей чоловік не був таким батьком, як Совешу...
Він лагідно кликав Рашту, але не любив її і не поводився з нею погано.
Цей чоловік завжди мав виправдання для Рашти.
"З-за нашого статусу я не можу піклуватися про тебе."
У цьому розумінні він був дуже безтурботною людиною. Він навіть не пам’ятав її дня народження і деколи плутав ім’я Марії.
- Ти так виросла. Ти стала чудовою людиною. "
"Це міг би сказати навіть незнайома людина..."
Рашта холодно подивилася на чоловіка і запитала:
- Навіщо ти прийшов?»
На обличчі чоловіка з’явився сумний вираз.
- Навіщо я прийшов? Я прийшов, бо почув про свою дочку Раште. Я чув, що у моєї дочки все добре, тому природно, захотів її знайти. "
- Чому ти не подумав знайти свою доньку, коли вона страждала?
- О... Ти злишся..."
Чоловік здивовано підняв брови і підійшов з розпростертими обіймами.
Рашта відвернулася в сторону, щоб уникнути зустрічі з ним. Її занудило. Колись вона хотіла, щоб чоловік піклувався про неї, але тепер навіть не бажала, аби він торкався її.
- Уходи! Йди і більше не з'являйся переді мною. Для мене ти перестав існувати з того дня, як покинув мене. Для мене краще, щоб тебе не було. Не чіпляйся за мої щиколотки і йди. "
Рашта пильно подивилася на нього. Вона не сказала цього, думаючи, що він дійсно піде. Він прийшов про щось попросити, він не став би слухняно йти після того, як його образили.
Однак, причина цього була в тім, що він звертався до трудної відповіді. Вона хотіла змусити його відчути хоча б трохи провини за те, що він шантажував свою доньку. Якби він почувався винним, то не повернувся б.
Очі чоловіка розширилися. Він був приголомшений тим, що Рашта, яка завжди прагнула любові, знехтувала ним.
- Ти дуже зла на свого батька, дочка моя ...»?
Коли Рашта зібралася вийти з вітальні, не відповівши, чоловік поспішно сказав:
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr