Голова 446 - Біологічного батька. Частина - 2
Коли я нарешті запитала серйозно, сповненого очікування і тремтіння, Гайнлі відповів трохи нахмурившись.
- Ну, особисто я не погоджуюся з тим, що людина є відображенням своїх батьків.
- Чому?
- Я був дуже незалежним."
Ах...
- Ти був слухняною дитиною?
- Я не дуже добре пам'ятаю..."
Певно, він не був слухняною дитиною.
- Але я пам'ятаю, як всюди ходив з МакКенною, моя Імператриця.
Коли я подивилася на Хайнлі, обличчя якого було легеньким усміхом, наче він згадував хороші часи, то побачила в його очах особистість нашого майбутнього сина і мені стало ще важче.
Добре. Це була просто моя позиція. Я була тихою, тому що в дитинстві.
Можливо, Гайнлі волів би мати таку дитину, як він.
- Хейнлі. Чи хотів би ти, щоб у нашої дитини була твоя особистість?"
- Ах, це може статися... Моя імператриця, ти жорстока..."
Хмм...
Що він мав на увазі?
***
Після того як я завагітніла, МакКенна взяв на себе більшість роботи. Тому в мене було багато вільного часу, яке я не знала на що витратити.
У цього були свої переваги і мінуси...
Я не знала, що робити з раптовим збільшенням вільного часу.
У мене було так багато вільного часу, що мені приходили в голову дивні речі...
На даний час я не могла викинути вчорашню тему з голови. Тема "звичайна якість нашої майбутньої дитини".
Зрештою я відклала свою непрочитану книжку і відвідала Маккенну. Він виріс з Гайнлі, і тому міг об’єктивно говорити про своє дитинство.
Але Маккенна зустрічався з Хейнлі, так що мені довелося тихо покликати його через напіввідкриті двері.
- Маккенна... Макенна...»
- Ваша Величність?»
На щастя, МакКенна зрозумів мої наміри і швидко підійшов.
- Ваша Величність, чому ви так ховаєтеся? Вам не потрібно працювати, так що вам не треба ховатися. "
- Я прийшла запитати тебе про дещо."
- Що це?
- Ти був дуже близько до Його Величності з самого дитинства, вірно?
- Ха, ах, да... ми завжди були близькі. "
- Яким був Його Величність у дитинстві?
Вираз обличчя Маккенни тремтіло менше ніж за півсекунди від мого питання. Потім він подивився мені в очі, широко посміхнувся і відповів.
- Він був веселим.
Але, без сумніву, вираз його обличчя було абсолютно іншим, ніж мить назад. Очевидно, він не хотів говорити про це.
- Мені просто цікаво. Цікаво, чи наша майбутня дитина буде схожа на мене або Його Величність?»
Це дійсно спрацювало.
Після того, як МакКенна деякий час бормотів собі під ніс, він швидко повернув голову, щоб перевірити, що Гейнлі все ще зосереджений на роботі, і прошепотів.
- Я розповім Вам про Гайнлі як слід. Приходьте сюди сьогодні ввечері о восьмій годині."
Не було необхідності бути таким формальним...
- Я також принесу кілька портретів Його Величності Хейнлі в дитинстві.
Це було б чудово.
- Добре.»
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr