Глава 440 - Відчання Рашти. Частина - 4
- Покинувши принцесу, вона втекла з дитиною на руках, боячись покарання від Рашти. Ваша Величність, ця зла жінка намагалася вбити нашу доньку! Вона заслуговує страти за спробу вбити принцесу! Вона повинна бути страчена!»
Нахмурившись, він перекладав погляд з віконтеси Верді на Рашту.
- Ваша Величність. Подумайте про це. Невже Рашта покинула б нашу доньку на підлогу? Це абсурдно."
Рашта заговорила плачем голосом і простягла руки до дитини. Замість того щоб віддати дитину, він зробив крок назад.
Покинути новонароджене немовля на підлогу було тим, чого не зробила б розважна людина.
Отже, хоча Рашта була ще жорстокішою за нього, він запитував себе: « Чи справді вона покинула свою дочку? »
Крім того, він задавався питанням, чи була якась причина для віконтеси Верді кинути дитину на підлогу.
Саме в цей момент у вітальні, де чувся тільки плач дитини, пролунав раптовий пташиний крик.
Звук доносився зі спальні.
У цей момент прибув палацовий лікар. Совешу намагався особисто піти, але Рашта не в стані його вбити.
Поки лікар перевіряв маленьку дівчинку, вона принесла птаха до вітальні.
Щойно він побачив Решту, то видало ще голосніше чірикання і розірвало барабанні перетинки.
Чикання було зовсім не приємним і незрозумілим.
Рашта перелякано відступила.
- Цього не може бути.», нарешті реакція птаха переконала Совешу.
Сумління впилося поглядом у Рашту, натякаючи їй піти.
- Ваша Величносте, віконтеса Верді...»
- Убирайся.»
- Ваша Величність, Рашта..."
- Я сказав, забирайся звідси."
Його холодний голос змусив Рашту відступити.
Але Рашта намагалася залишатися непохитним, коли побачила, що віконтеса Верді все ще стоїть на колінах перед Совішу. Це викликало в неї спалах гніву.
« Виконтеса зрадила Нав’єра, так що їй нікуди було йти. Завдяки мені вона отримала місце, де навіть отримувала гроші. Як вона посміє?»
Рашта стиснула зуби, але зараз вона нічого не могла вдіяти.
"Невже ця підступна сучка ридає перед Совешу, наче вона мати принцеси?"
- Добре, я піду. Але ваша Величносте, пам'ятайте, що Рашта ніколи б не завдала шкоди принцесі. Ця жінка - зовсім незнайома жінка, а Рашта-мати принцеси.
Сказавши це, як можна спокійніше, Рашта розвернулась і повернулася до Західного палацу.
Коли Рашта пішла, Совешу закрив двері вітальні і запитав віконтесу Верді:
- У тебе є дитина, вірно?
- Да... Так, Ваша Величносте.»
- Ти колись виховувала дитину?
- Да... У нас не було грошей, щоб найняти няню... так що я сама піклувалася про свою дитину. "
Віконтеса Верді відповіла на дивне запитання.
Совішу кивнув. Потім він сказав щось зовсім несподіване.
- Я приготую кімнату для дитини поруч з моєю. Залишайся там з принцесою і подбай про неї.
Іншими словами, він хотів, щоб вона стала нянею принцеси.
Віконтеса Верді поспішно схилила голову, поки її лоб не торкнувся підлоги, і вона кілька разів вигукнула крізь сльози:
- Дякую, Ваша Величність! Дякую, Ваша Величність! Дуже вам дякую!»
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr