Розділ 437 - Відчайні Рашти. Частина - 1
Відтоді час тягнувся дуже повільно. Але коли я думала про вагітність вночі, то вважала, що вона знову полетіла надто швидко.
Можливо, через ситуацію Гайнлі просто міцно обійняв мене, навіть коли ми лежали в загальній спальні.
Цей неслухняний орел, чиї очі завжди були повні похоті, зазвичай так себе не поводився.
Але він ніколи не говорив про вагітність і дітей.
Хейнлі, мабуть, не хотів, щоб я почувалася пригніченою. Я вже вирішила, що мій палацовий лікар знову мене огляне.
Притиснувшись до грудей Гайнлі, я погладила його по підборіддя і щоках, щоб заспокоїти своє занепокоєння.
Мабуть, базіку важко тримати рот на замку.
Я захоплювалася тим, як він доклав зусиль для мене, нічого не кажучи протягом двох тижнів.
Коли я гладила його по волоссі за день до огляду, то розв’язала вузол свого халата і приклала вухо до грудей.
Як тільки я почула приємне биння його серця і відчула тепло його тіла, мій хаотичний розум поступово заспокоївся.
Відколи цей чоловік почав так багато значити для мене? Чи тепер щось могло означати намагатися не любити його?
Я почала думати, випустивши легкий подих.
Як ми будемо почуватися завтра, коли знову ляжемо тут?
Завтра ми дізнаємося, якщо...
- Ти хочеш мене вбити, моя імператриця?»
- Хейнлі?
- О боже...»
Хейнлі, який видав стон, поцілував мене в лоб і витягнув своє тіло з-під мене, сказавши:
- Почекай хвилинку."
Потім він шмигнув геть, як миша, і знову застонав.
У цей момент я зрозуміла, що багато разів щупала його оголене тіло, і сильно стимулювала певну частину тіла Гейнлі...
- З тобою все гаразд? "
- Ти жорстока..."
Безпорадно пробурмотів Хейнлі і вийшов з спільної спальні.
Подивившись у двері, що ведуть до кімнати Гайнлі, я схопив його подушку і обійняв її.
Ляга з подушкою, яка все ще тримала його тепло в моїх руках, я заснула.
*
Наступного дня.
Дворцевий лікар, який майже опівдні прийшов відвідати мене, був дуже напруженим.
У нього навіть був трагічний вираз обличчя перед початком огляду, неначе спасіння світу залежало від його наступних слів.
Гайнлі ніжно стиснув мою руку, коли палацовий лікар витягнув свої медичні інструменти.
Я ковтнула і почала повільно дихати.
Моє серцебиття було схоже на тикання годинника.
... Скільки він збирається перевіряти мене?
Прийшов час дізнатися результат.
Дворцевий лікар відклав убік медичні інструменти і низько вклонився мені:
- Вітаю, Ваша Величність! Немає жодного сумніву, що ви вагітні! У вас в утробі дитина!»
Як тільки він закінчив говорити, з боків почулося ридання. Коли я поверталася, то побачила Гайнлі, що він дивиться на мене зі сльозами.
Як тільки ми зустрілися, він кинувся взяти мене за руку і обійняв інший.
Дворцевий лікар не зупинив його, цього разу він нічого не сказав.
У тихій кімнаті були чутні тільки ридання Хейнлі.
Мені знову нічого не прийшло в голову, палацовий лікар посміхнувся, як ніби очікував побачити мене щасливою, але врешті-решт подивився на мене з спантеличеним виразом обличчя.
Тільки коли він пішов, дав кілька інструкцій, я зрозуміла, що в моїй голові порожнеча.
Коли мої думки повернулися, я захотіла покликати лікаря палаців, щоб він знову оглянув мене.
Він дійсно впевнений? Він не зробив помилки? Чи в мене справді дитина? Я... вагітна!?
- Дитина..."
- Схоже, цей огидний орленок із сну був нашою дитиною, моя імператриця. "
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr