Глава 419 - Холодна людина. Частина - 3
Спостерігаючи, як він спить, я обережно поклала руку на його тіло. Коли я почала ласувати його бездоганну, гладку шкіру, Гайнлі нахмурився.
Навіть виснажений, він виглядав красивим.
Після хвилинної зміни я підкрадалася до його обличчя. Я поклала голову на одну руку, а інший грала з його обличчям.
Любий, він такий милий. Такий милий, що він небезпечний...
Веки Гейнлі здригнулися, коли я обережно видувала його вії. Він знову насупився і заткнувся обличчям в подушку.
Як мило!
Я запустила руку в його волосся і погладила їх. Мені було приємно торкатися його пальцями. Я замерла на мить, коли кілька разів поцілувала його в лоб, тому що подумала, що, можливо, розбудила його.
Я перевірила його дихання, і, на щастя, він все ще спокійно спав. Я відчула полегшення і знову пограла з його щоками та очима.
Я почувала себе збентеженою, дивлячись на нього.
Чи люблю я його? Чи я хочу полюбити його? Я люблю його, але не хочу це визнавати?
Хоча я мала почуття до Совешу, але зрозуміла це тільки перед самим розлученням. Я була надто повільною щодо цього.
Раніше я ніколи не думала, що моя повільна робота є дуже повільною.
Як міг Гайнлі зізнатися і поклястися мені в любові без страху та сумнівів?
Хіба він не боявся, що я кину його? Як я можу бути настільки впевнена, що він любить мене?
Коли я, як завжди, грала з його волоссям, я відчула дивний свербіж на кінчиках пальців.
Я погладила його волосся трохи швидше, щоб втримати свербіж, але відчуття все одно не проходило.
У чому справа? Це був не просто зуд, тому що було боляче. Це було гірше, ніж укус комах.
У той момент, коли я нарешті спробувала прибрати руку з його волосся, Гайнлі раптово відкрив очі і перелякано повернувся всім тілом в сторону.
Чув глухий стукіт, коли він впав з ліжка.
- Хейнлі?
Чому він так поводився? Я була вражена. Коли я поклав руки на ліжко, щоб встати, у мене ослабли руки і я впала обличчям вниз.
Якого біса ...?
Ослабившись на ліжку, я відкрила і закрила рот. Я була настільки збентежена, що навіть не могла говорити.
Саме тоді я зрозуміла, чому Гайнлі несподівано відвернувся. Блакитний лід, майже білий, з'явився там, де спав Хейнлі.
- Хейнлі?
Нервничаючи, я покликала його з ліжка. Що відбувається? Звичайно, я злякалася, бо не могла зрозуміти ситуацію.
Хтось вломився у нашу спальню? Якийсь невидимий ворог заморозив тільки Хейнлі?
- Я тут, Королева.
Відповів Гайнлі, встаючи переді мною.
Я була ще більше здивована, побачивши його. Його волосся було вкрите білим льодом, наче він катався по сніжному полі.
*Постукування, постукання.*
Гайнлі, який витруснув лід з волосся, подивився в ту сторону, де він спав, і на мене. Я не могла сказати, про що він думав.
- Схоже, твоє тіло поступово починає змінюватися. "
- Моє тіло? "
- Як я вже казав тобі, мана може циркулювати по твоєму тілу за допомогою цього ліжка... і мене.»
Хейнлі схопив мою руку, якою я гладила його по волоссі, і обережно підняв її.
- Ти хочеш сказати, що цей лід був зроблений мною?
- Можливо.."
Коли Гайнлі обережно доторкнувся до моєї руки, я теж перевіряла свою руку.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr