Глава 352 - Азартна гра Крісти. Частина - 4
- Я все розумію, якщо це правда, жінка не може сердитися, тому що їй сказали, що вона важка. Отже, ти думаєш, що я дійсно важка, тобі теж цікаво, чому я розлютилася, Хейнлі?»,- запитала Нав'є.
Маккенна повільно озирнувся.
Вівці стояли у дверях з сяючою посмішкою.
В одну мить вираз її обличчя став надзвичайно холодним. Здавалося, що при першому ж зоровому контакті будь-хто перетвориться на сосульку.
Не звертаючи уваги на напружені вирази обличчя двох чоловіків, я увійшла і холодно сказала:
- Мені потрібно дещо доставити. "
Потім я дала папери, які у мене були, Маккенне.
Маккенна взяв папери, підійшов до Хейнлі і поклав їх на стіл.
- Моя імператриця!
Саме тоді Гайнлі поспішно встав і посміхнувся. Він хотів використати своє гарне обличчя і милу посмішку, щоб приховати свої помилки.
Я непокоїлась і звернула увагу на сторінки. Я збиралася швидко сказати, що в мене на думці.
Насправді, я не була настільки злою, щоб не дивитися на нього.
У порівнянні з тими часами, коли Рашта називала мене сестрою, а Совешу звинувачував у всьому, що пов'язано з Раштою, це було ніщо.
Але перш ніж я встигла заговорити:
- Ваша Величність.»
Юнім раптово з’явився у дверях кабінету й покликав Гайнлі. Коли я повернулася, то помітила, що в нього був стурбований вираз обличчя.
- Щось сталося?
Хейнлі перестав виглядати збентеженим переді мною і запитав з імператором.
Чи трапилося щось серйозне?
Юнім відповів тяжко:
- Кріста тут...."
Хейнлі нахмурився і наказав:
- Спочатку запитай, що привело її сюди.
Потім він вивчив мій пристойний погляд.
Я відкинула свою напівшукую холодність і легонько поклала руку йому на плече.
Хоча вона прийшла сама, Гайнлі не переставав дивитися на мене з того часу, як про неї згадує Кріста.
Я хотіла сказати йому, що все гаразд.
- Ваша Величність...», Юнім заговорив першим.
Він говорив з ще більш стурбованим виразом обличчя, ніж раніше.
- Я думаю, Ви повинні прийняти її, Ваша Величносте.
Що з нею не так?
Вираз обличчя Юніма був незвичайним.
Я кивнула Хейнлі на знак того, що він сказав: « Впусти її.
Хейнлі нахмурився, але зрештою дозволив Крісті увійти.
Через деякий час увійшла Кріста з марксом Кетроном. Безумовно відбувалося щось дивне.
Здавалося, вона не звернула уваги на свій одяг. Її плаття було темне, і в неї не було жодних аксесуарів. Її волосся теж не було по-справжньому укладені, вони були зав'язані простим способом.
Що було ще більш дивним, так це те, що Юнім дивився на мене з дуже жаль виразом обличчя.
Що відбувається?
Вираз обличчя Юніма, зовнішній вигляд Крісти і сердитий погляд маркера Кетрона.
У мене було погане передчуття.
Кріста подивилася на мене, але просто заговорила з Гейнлі, навіть не привітавшись:
- Ваша Величність, можу я поговорити хвилинку з вами наодинці?"
- Вибач, невістка.
Хейнлі навідріз відмовився від прохання Крісти і таємно дав мені знак не йти.
У мене все одно не було наміру йти, тому я підійшла ближче до Гейнлі і подивилася на маркиза Кетрона.
Сердитий погляд марказа Кетрона був занадто роздратованим.
Це був сердитий погляд, але ... Чому це здавалося таким фальшивим?
Він був схожий на хорошого, але недосвідченого актора, який намагається в повній мірі показати свої акторські здібності на сцені.
Ніби вона знала, що це станеться, Кріста заговорила з гіркою посмішкою:
- Я розумію. Тоді я розповім Вам тут. Я прийшла з пропозицією. "
З пропозицією?
- З пропозицією?
На мить Кріста замовкла і затамувала подих.
Миттєво весь кабінет занурився в дивне напруження.
У мене було передчуття, що з уст Крісти вириться щось жахливе.
У цій сухій атмосфері Кріста повільно заговорила:
- Візьміть мене у свої наложниці ...."
Її слова були наче холодна вода в сухому кабінеті.
Все стемло. Повна тиша. Ніхто не вимовив ні слова.
Я теж була здивована. Це... була несподівана пропозиція.
Візьміть мене у свої наложниці? Вона хоче стати його наложницею?
Гайнлі, мабуть, не повірив тому, що почув.
Крісти, яка всіх здивувала, мали неоднозначний вираз обличчя.
Я навіть уявити собі не могла, про що вона думала. Її слова виходили за рамки мого здорового глузду.
- Невістка, мені здається, я почувся ...»,- сказав Хейнлі.
Після мовчання Гайнлі холодно заговорив з безстрашною особою. Обличчям, на якому не було жодного сліду емоцій.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr