Глава 340 - тут трохи холодно. Частина - 4
Чому саме зараз?
Коли він так розізлився?
Кутики губ Хейнли злегка зігнулися.
Потім він все ще запитав ігривовим голосом.
- Як ти думаєш, які мої смаки? "» запитав Гайнлі.
- Це...»,- Навіе не знала, що відповісти.
- Кажи, як є.
- ..."Нав'є мовчала.
- Це нормально, говорити все прямо. Ми ж подружня пара.
- Схоже, іноді тобі подобається коли я звертаюся до тебе грубо.
Якщо подумати, так було завжди.
Хейнлі червонів, коли я виявляла холод або різко відповідала. Він був особливо схвильований, коли я притиснула його руки до ліжка в нашу першу шлюбну ніч.
Можливо... у нього дійсно були такі смаки?
Але це було так ніяково, що я більше нічого не сказала. Я просто схопила вилку, підчепила шматочок стейка і поклала його в рот.
Не встигла я опам’ятатися, як атмосфера стала такою дивною, що я навіть не могла сказати що їм.
У мене пересохло в роті, і я хотіла пити.
Пристойний погляд Гайнлі змусив мене змутуватись. Він дивився на мене очима, повні жару.
Зрештою я поклала виделку на стіл і випила трохи води.
Але перш ніж я встиг проковтнути воду, він сказав:
- Так. Мені дійсно подобається, коли ти груба".
- ...!»,- Навіе нахмурилась.
Його надто щирі слова змусили мене поперхнутися.
Коли я кашляла, Гайнлі з широкою посмішкою простягнув мені руку.
Потім він прошепотів, витираючи моє обличчя, поки я продовжувала кашляти:
- Ти прекрасна.»
Коли я уважно подивилася на нього, Гайнлі простягнув іншу руку і відсув тарілки в сторону.
Потім він нахилився через стіл до мене і прошепотів мені на вухо:
- Тобі не подобається, коли я це роблю?
Раптом Гайнлі відкинув моє волосся з обличчя.
Коли його рука торкнулась мого вуха, я не могла стримати сліз.
Це дійсно здавалося правдою, коли він сказав:
« Мені потрібно лише один раз навчитися чогось, щоб опанувати це.»
Куди подівся орел, який тремтів від сорому в першу шлюбну ніч?
Але оскільки я не відповіла, Гайнлі незабаром запитав з пригніченим виразом обличчя:
- Моя Імператриця, тобі дійсно не подобається, що я це роблю? "
Орел, який підійшов до мене з такою гордістю і впевненістю, тепер був схожий на величезного розкаяного цуценя.
Я була збентежена, але...
- Мені це не подобається.
Я прочистила горло за кілька хвилин, перш ніж відповісти.
Це був ризикований відповідь, але, якби я цього не зробила, він знову скористався б моєю прекрасною Королевою, щоб спробувати переконати мене.
Як тільки він почув мою відповідь, то знову знайшов впевненість у собі і почав цілувати мене. Я відчула себе трохи обманеною.
Ні за що... він просто прикидався знеохоченим?
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr