Розділ 324 - Приходь в той самий час. Частина - 4
У її близькому оточенні було всього дві покоївки, і багатьом чиновникам доводилося допомагати їй в різних справах. Хтось повинен був знати про місце розташування його сестри.
Джоансон ніяк не міг знайти свою сестру.
"Щось відбувається?" подумав Джоансон.
Заспокійившись, Джоансон знову почав розгулювати по своїй кімнаті.
« Я впевнений, що щось відбувається... Що ж мені робити?»,- подумав Джоансон.
Останнє місце, де була його сестра, був палац, так що йому потрібно було шукати там.
Навіть якщо б він міг отримати до нього доступ, то не зміг би обшукати західний палац — палац самої Імператриці.
"Мені потрібно знайти спосіб туди потрапити...",- подумав Джоансон.
Джоансон прийшов до блискучої ідеї.
Імператриця Рашта.
Він міг особисто запитати Імператрицю, яка любить простолюдинів.
Це було б набагато простіше, ніж намагатися обшукати західний палац.
Як тільки Джоансон прийняв рішення, він попросив Аудієнції.
- Скільки часу мені доведеться чекати?
- Список очікування дуже довгий. Вам доведеться почекати принаймні тиждень. "»,- відповів службовець.
Після цього він спробував знайти когось, хто погодився б помінятися з ним чергами на аудиенцію.
Усі довго чекали, щоб викласти свою справу перед Імператором і Імператрицею, тому ніхто не хотів змінювати своєї черги на те, що було ближче до кінця.
Але Джоаннсон не перестав наполягати і зміг змінити свою позицію в списку очікування на когось ще попереду.
Тепер йому залишалося чекати лише два дні.
І в день, коли настала його черга йти до залу аудієнцій у головному палаці, Джоансон був елегантно одягнений.
У залі для аудієнцій трони Імператора і Імператриці стояли пліч-о-пліч на задньому плані, а перед ними був розстелений довгий килим.
Люди вишикувалися по порядку на килимі, чекаючи своєї черги вийти вперед і викласти свою точку зору.
Джоансон негайно встав у чергу, щоб дочекатися своєї черги. Однак він не так швидко рухався, як очікував. Через деякий час у нього почали боліти ноги.
Він відчував все більше занепокоєння, він поняття не мав, де і в якому стані знаходиться його сестра.
- А, хіба ти не хороший хлопчик? Шш... Будь хорошим хлопчиком, мій малюк." - сказав хтось.
Однак Джоансон, який чекав на самоті, був у ліпшому становищі.
Насправді, було багато людей, які привели своїх дітей так само, як чоловік перед ним у черзі.
Крім того, дитина не переставала махати руками і ногами, видаючи звуки, які було важко зрозуміти.
Кожного разу, коли дитина починала хнукати, чоловік казав:
- А, хіба ти не хороший хлопчик? А, що з тобою не так?»
Він виглядав стурбованим, намагаючись заспокоїти його.
"Якби він зняв цю капелюх з дитиною, той би менше плакав..." подумав Джоансон.
Джоансон прищепив язик, коли побачив цю дитину в такій набридливій капелюсі. Однак він вирішив не давати незнайомцям жодної поради.
Тим часом час поступово редела, аж поки не настала черга батька, який тримав на руках дитину.
- Підійдіть і засвідчуйте свою повагу Його Величності, Імператору та її величності Імператриці. "
Коли секретар імператора оголосив про це, батько з дитиною на руках виступив вперед і ввічливо привітав Імператора Совешу та Імператрицю Рашту.
У цей момент.
Джоансон помітив, що вираз обличчя Імператриці став надзвичайно жорстким.
Він не знав чому, але вираз обличчя Імператриці був такий жахливий як лезо меча.
"Що сталося?",- подумав Джоаннсон.
Поки він думав про це, батько з немовлям на руках запитав Імператрицю відчайдушним голосом:
- Ваша Величність Імператриця, ця дитина ніколи не була на руках у своєї матері. Імператриця подібна до матері всіх громадян Східної імперії, тому будь ласка, візьміть дитину на руки і благословляйте її, як це зробила б мати.
Але Імператриця залишалася нерухомою.
Почали поширюватися чутки і шепотки людей.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr