Глава 256 - Красуня. Частина - 1
Хейнлі почав поводитися трохи дивно після нашого весілля. Він здавався знеохоченим...
По дорозі на весілля він насолоджувався нашим спільним перебуванням у кареті. Але на зворотному шляху він виглядав пригніченим. Незважаючи на те, що ми їхали в одному екіпажі, він намагався не дивитися мені в очі.
Я занепокоїлась, тому запитала його, що сталося, але відповіді не пішли.
Він тільки іноді тримав мене за руку, і в якийсь момент запитав:
- Ти завжди будеш поруч зі мною, вірно?
- Чому ти говориш такі очевидні речі?
Коли я відповіла з усмішкою, він тихенько поклав щоку на мою руку, закривши очі.
Іноді він навіть ніжно поцілував мені руку.
- Хейнлі?
Це було мило, але лоскотно. Потім він поставив мені запитання, яке було подібне до попереднього:
- Ти моя дружина, так?
Чому мій принц-птиця говорить такі очевидні речі?
Я думала, це тому, що він втомився на зворотньому шляху. Але після повернення до Західного Королівство настрій Гайнлі залишився незмінним.
Навіть коли він приходив відвідати мене, він неспокійно ходив взад-вперед і зітхав, наче хотів щось сказати, але не міг.
Він так і не відповів, коли я запитала його, що сталося.
Кілька днів я не змінювалась, аж поки вирішила виявити ініціативу й заохотити Гайнлі.
У Східній Імперії він зазнав багато лиха.
Він поїхав у Східну Імперію заради мене, тому я хотіла, щоб йому стало краще.
Але що мені робити... Як я можу підбадьорити пригніченого Гайнлі?
Деякий час я боролася з цією проблемою.
Продовжуючи думати про це, я мимоволі помітила, що Роза щось в'яже.
У неї були клубок м'якої жовтої пряжі і спиці.
Коли я побачила ці дві речі, мені в голову прийшла хороша ідея.
Одяг! Я можу зробити для нього одяг.
***
Гейнлі сидів у небезпечній позі на підвіконні, втупившись до неба.
На його столі лежала стос паперу, над яким він повинен був працювати, але тепер навіть це було поза ним.
Останній весільний день болісно просувався в його голові до такого ступеня, що він відчував себе на межі божевілля.
[Вернись до мене, Навье.]
[Я не хочу, щоб ти була дружиною іншого чоловіка.]
[Ми подружжя, Нав’ята.]
Що ж відповіла Королева на цю нісенітницю?
Хейнлі жалкував, що не зміг підслухати цілу розмову.
Голос Королеви був таким спокійним і тихим, що він не зміг почути її відповіді з іншого боку дверей. Однак він вважав, що вона відкинула його, бо почув, як імператор Совішу роздратовано крикнув:
- Нав'є...!!"
Але його тривога не зникла. Наскільки він розумів, Королева і Імператор Совешу виросли разом.
Колись вони були близькі, як брат і сестра.
А що, коли почуття Нав’язь до нього були любов’ю, а не ненавистю?
Що, якщо вона захоче дати йому ще один шанс?
Хейнлі злегка схилив голову набік, думаючи про всі погані речі, які можуть статися.
Гейнлі навіть подумав, що Нав’єр може прийти до нього в будь-який момент і підняти цю тему, сказавши:
- Извини, но...»
У цей момент...
- Ваша Величносте.», увійшов лицар і повідомив йому, що Роза, фрейлінова Навіє, приходила до нього.
Потім Гайнлі запитав:
- Навіщо?»
- Її Величність Королева хоче подарувати Вам щось особливе, Роза сказала, щоб Ви відвідали Королеву, коли у вас буде час.."
Очі Гейнлі розширилися від подиву.
- Що Нав'є хоче мені дати?
- Я знаю лише, що це щось саморобне...»,- відповів лицар і майже відразу додав стурбованим тоном: - Ваша Величність, спуститися з підвіконника, це небезпечно.
Це якась блюдо...? Це ж не повідомлення про розлучення, так?
Його тривога та відчуття, що він нападе на нього одночасно.
Хейнлі поспішив спуститися з підвіконника і ...
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr