Глава 253 - Вернись до мене, Нав'я. Частина - 2
Вона почала стогнати від болю:
- У мене болить живіт!"
Я спокійно дивилася на Рашту.
Я не знаю, чи це було правдою або брехнею, але вона продовжувала прикривати свій живіт рукою.
Рашта!
Вона була здивована. Рашта скриньнула і схопила його за руку.
- Ваша Величносте, у мене так болить живіт...!», з гримасою болю на обличчі, скаржилася Рашта.
Суму переклав на мене погляд. Ми дивилися один на одного без будь - якого виразу.
Його губи тремтіли, але замість того, щоб щось сказати, він просто підхопив Рашту на руки.
Але він продовжував дивитися мені в обличчя.
Хоч я і підозрювала Раште завдати болю, на його обличчі не вплинуло таке мислення.
Він буквально дивився мені в обличчя.
Зачем?
Чи пам’ятав він той час, коли ми танцювали разом, перш ніж він покинув мене і пішов до Раште?
- Боже мій.»,- сказав Хейнлі.
Хейнлі підійшов до мене, схопив за руку і тихим голосом порадив Совешу:
- Ваша Величність, вам краще відвезти її до палацового лікаря."
Рашта звивалася від болю, її руки і обличчя поблизились ще більше.
Коли вона побачила, що насправді була в холодному поті, то, мабуть, мала проблеми з животом.
Я нарешті пішов з Раштою на руках.
Люди дивилися в мою сторону. Я чітко відчувала на собі їхні погляди, але недбало схопила два келихи шампанського біля слуги.
Я простягла один келих Гайнлі, і відразу зробила ковток зі свого.
У присутності свідків було добре рішення. Чи це був справжній біль, чи ні, Рашта напевно буде звинувачувати мене у всьому.
***
- Ну?»
На холодне запитання Совішу, палацовий лікар прибрав свій стетоскоп і швидко відповів:
- Це був просто переляк, з нею все в порядку."
- Що з нею сталося?
- Схоже, це через стрес. "»- пояснив лікар.
- Через стрес?
Совішу подивився на нього з виразом обличчя:
"Який у неї може бути стрес?"
Дворцевий лікар сором’язливо посміхнувся. Це було те, що Совешу слід знати краще, ніж йому.
Зрештою, коли лікар пішов з дому, вона підійшла до Раште і взяла її за руку.
Рашта міцно вчепилася у руку Совешу.
- Ваша Величність, Ви бачили? Імператриця шантажувала мене. Мені страшно...»,- скаржилася Рашта.
- Я нічого не бачив.
Імператриця шантажувала мене ...»,- продовжувала наполягати Рашту.
Почувши слова Рашти, він зітхнув.
- Чим Імператриця могла тебе шантажувати?
- Вона... Вона...», Рашта злякалась.
Щоб хтось вас шантажував, ця людина повинна знати вашу слабкість, щоб надати на вас тиск. Рашта знала це краще, ніж будь-хто інший тому що віконт Ротешу і раніше шантажував її.
Тому їй було важко щось придумати на ходу перед Совешу. Очевидно, вона не могла згадати про століття, залишені для неї Нав’єром.
Зрештою Рашта накрилася простирадлом і виступили сльози. Сумління захопило сумління, коли він побачив це видовище.
Схоже, вона дійсно відчувала деякий стрес.
З погляду Совішу, Імператриця була не з тих, хто скористається слабкостями інших, щоб шантажувати їх.
Однак наміри людини, яка розмовляє і слухає, не завжди збігалися. Рашта могла сприймати слова Імператриці, як шантаж.
У будь-якому випадку, Рашта була тоді наляканою.
- Відпочинь...»,- сказав Совешу.
Її погладив совешу, кілька разів поплескав простирадла і пішов геть.
Вони обидва несвідомо називали Навіє Імператрицею.
Рашта нахмурилась, зрозумівши цей факт.
"Яка дурниця!",- вигукнула Рашта про себе.
Рашта звинувачувала у всьому свій власний рот.
Рашта так багато разів називала її Імператрицею, що це все ще мимовільно слетило з її губ.
Церемонія весілля відбулася вчора, і тепер Імператриця Східної імперії - це Рашта. Не було жодних причин називати Королеву Імператрицею.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr