Глава 246 - Шок Совішу. Частина - 3
Коли я повернула голову, щоб натякнути на це Гайнлі, він дивився на мене з тим же виразом, що і тоді. Вираз обличчя було... як у сумного, золотистого ретрівера.
У нього був такий вигляд, ніби він ось-ось почне трясти хвостом і зкулити, якщо я піду з Совешу. Побачивши цей вираз обличчя, я не могла залишити Хейнлі одного, щоб піти з Совешу для розмови наодинці.
Зрештою я передумала.
- Прошу вибачення, Ваша Величність. Якщо це не невідкладна справа, то мій борг зараз - бути поруч з моїм чоловіком.."
Я вже було збиралася сказати йому, що якщо йому є про що зі мною поговорити, то це може почекати до іншого разу, але тут Совешу крикнув на мене з дивним виразом обличчя:
-Нав'яте!»
Його реакція була ще більш дивною, як ніби він був задіє тим, що саме я обманювала його, хоча все було зовсім навпаки.
Подивившись на мене, він з подивом подивився на Гайнлі і повернувся до нас спиною.
Я зітхнула і втупилася на Гайнлі, який вхопився обома руками у мою руку.
- Ти в порядку?
Коли я розтурбована, Гайнлі кивнув з помаранчевим обличчям, потім він схилився і поклав свою голову мені на плече.
***
Коли настав день весілля, шум і марнота почувалися з самого ранку.
Незважаючи на те, що я була в Південному палаці, хаос панував і тут.
День весілля і процесія. Увечері відбудеться весільний прийом.
Через щільний графік і напливу високих гостей з усього світу все в Імператорському палаці, здавалося, гарячково готувалися.
Я також почала готуватися рано - вранці, Роза і Мастас були ще більш зайняті підготовкою для мене.
Зокрема, Роза, яка з усіх сил переконала Мастас поводитися як леді.
- Залиш спис тут, будь ласка!
- Коп'є-засновно леді!
- Ні! Це основа не леді, а лицаря! Але навіть лицар не піде на вечірку зі списом!»,- вигукнула Роза, намагаючись переконати Мастас.
У цей момент прийшла людина, посланий графинею Елізою.
Королева Нав'язане, графиня Еліза просила мене повідомити Вам, що весільне плаття Рашти дуже гламурно."
Почувши це, я подивилася на плаття, яке вирішила вдягнути.
Воно було в міру гламурно.
Я вибрала це плаття, бо подумала, що якщо я прийду в простому сукні після того, як знову вийду заміж за короля іншої країни, люди подумають, ніби я стала сором'язлива і не можу бути такою самотньою. Але як тільки я почула слова посланця графіні Елізи, я передумала.
- Будь ласка, передайте мою вдячність графіні Елізі.»,- сказала Навіє.
Я дала посильному золоту монету і подякував графиню Елізу за увагу.
Весільні сукні завжди голмурні.
Але графиня Еліза навіть вислала когось повідомити мені про це плаття, маючи на увазі, що Рашта буде одягнена в неймовірно гламурну сукню.
У цьому сценарії, якби ми обидва носили гламурну сукню, то були б схожі на двох павичів.
- Я краще одягну це плаття.
Я вибрала просте плаття, яке взяла з собою на всяк випадок.
***
Після того як я закінчила збиратися, ми зустрілися з Гайнлі, щоб піти в весільний зал разом.
Весільний зал був дуже прикрашений, і його зусилля були помітні всюди.
Він не був весь інкрустований дорогоцінним камінням, як це було в Західному Королівстві, але якість виготовлення прикрас була бездоганний і все це виглядало дорого.
Особливо гранітні колони з магією, яку вони виграли за природним світлом, були дивовижними.
Совішу... зробив такі приготування для Рашти, тільки щоб зробити її імператрицею на один рік?
Яка безглузда брехня!
Коли я подумала про Совешу, який був безнадійно закоханий в Рашту і дав на своїх підлеглих, змушуючи їх готуватися до весілля не покладаючи рук, куточок мого рота, звичайно, підійнявся в умилці.
Я рада, що не відповіла на лист, який він недавно мені надіслав.
У всякому разі, через неприємності, які пройшов Совешу, очі присутніх не були зосереджені тільки на мені.
Я чула, як люди перешіптуються, але ніхто до мене не підходив.
Я сіла поряд з Гайнлі на місця, де мали бути почесні гості.
Через півгодини задзвонив великий срібний дзвін, який висів у передній частині весільного залу.
Потім Верховний Жрец вийшов через маленькі двері поруч з помостом.
Він виглядав більш втомленим, ніж у день нашого розлучення, наче відчував огиду до повторних відвідин на Східній Імперії.
Його обличчя стало ще більш дивним, коли він побачив мене.
Я привітала його, злегка похитала з легкою посмішкою на обличчі, але Верховний Жрець тільки похитнув головою, нав"явши посміхаючись.
У залі запанувала велика тиша у присутності Верховного Жреця.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr