Глава 196 - Людина в фонтані. Частина - 4
Але через те, що Мастас щиро визнає правду, я не можу відразу сказати їй: “Я не зможу взяти тебе як мою фрейліну.
- Коли мій брат несподівано попросив мене стати Вашою фрейліною, я не знала, на що це буде схоже. Але тепер я думаю, що мені дійсно сподобалося б життя фрейліни.
- ...!»,- Найві не знала що сказати.
- Я навіть не почула від Вас, що Ви відріжете мені палець за мою помилку... Королева, Ви дійсно дуже добрі.»,- продовжувала говорити Мастас.
Мене непокоїть оточення, з якого Мастас відбувалося, де хтось відрізав би їй пальці за помилки.
Роза дала мені кілька важливих порад, як тільки Мастас пішла:
- Фрейлін обирають не серцем, Ваше Високість. Ніколи, абсолютно ніколи. Особливо зараз, коли вас порівнюють до колишньої королеви Крісти. Ви не повинні ставати посміховиськом через фрейліни.
- ...»,- Нав'ята очікувала наступних слів Рози.
- І сер Априн, і сер Мастас - диваки, які були присвячені в лицарі, але навіть самі лицари не приймають їх. Ви не повинні зв'язуватися з ними, Ваше Високість.»,- сказала Роза перемогаючим тоном.
Навіть якщо Роза цього не сказала, я завжди приділяю велику увагу етикету моїх фрейлін.
Фрейліни походили на мої дзеркала; іноді мені доводилося нести відповідальність за їхні дії і помилки, але вони прагнули ідеалу.
Навіть Лора, моя найміцніша і найбільш відверта фріліну, при потребі повторювала правила етикету.
Але Мастас... У порівнянні з ними вона була тягарем.
Що, якщо вона проштовхне когось своїм списом на вечірці після того, як я зроблю її своєю фрейліною, грунтуючись лише на почуттях і особистих симпатіях?
Навіть попри це, вона мені все ще подобається.
Може бути, це тому, що з тих пір, як я прибула до Західного Королівство, не так вже й багато людей прийняли мою сторону.
Вона не була кимось, кого я планувала бачити поруч з собою, власне, як і Розу.
Зрештою, я покинула один палац і не прийняла остаточного рішення.
У мене не було провідника, але я вже запам'ятала всі шляхи. Особливо це місце, яке я запам'ятала просто на відмінно.
Я не боялася заблудитися, тому збиралася прогулятися одна, щоб подихати нічним свіжим повітрям. Вдихання нічного повітря допоможе мені заспокоїтися і привести в порядок думки.
До речі, як довго я вже гуляю?
Коли я почула тремтячий звук, схожий на звуки крил, я підняла очі і побачила великих птахів, що літають у ряд.
Я кілька разів моргнула, а потім потерла очі руками, перш ніж знову подивитися на птахів.
- Це ілюзія?
Чи справді з ними летить королева?
Я була б більш впевнена, якби не було так темно.
Але на перший погляд з ними літала саме вона, і я подумала, чи дійсно побачила Королеву або мені здалося?
Я вагалася лише мить, а потім пішла за птахами в тому напрямку, куди вони летіли, і прибула до покинутого палацу, з якого, по чутках, ночами "були привиди".
Роза була дуже налякана, коли розповідала мені про це місце. Коли я запитала її, чому покинутий палац, про який ходили такі чутки, все ще цілувався, вона відповіла, що всі робітники, які намагалися його знести, втекли, при вигляді привидів.
Але я не боюся привидів, тому відразу увійшла всередину.
Але коли я почула сплеск, який доносився з центрального фонтану, то не могла стримати сліз.
- Тут дійсно є привиди?
Я сховалася за колоною і поглянула на фонтан. Видивившись назовні, я побачила птаха в струмі фонтану.
"Ох, так це була птах".
Я розсміялася, подумавши, що занадто налякалася. Розчарована тим, що злякалася привидів, я прикусила нижню губу і знову подивилася на фонтан. Птах в середині розплював воду крилами і мені було погано її видно.
Зрештою птах злегка підлетів вгору, повністю обкриваючи свою голову і пір’я.
Це була Королева.
Отже, я була права, птах, який я бачила насправді був Королевою.
Але куди поділися інші птахи і чому Королева тут одна?
Я була спантеличена, але продовжувала спостерігати.
Те, що я побачила далі, було дивним, на мить я навіть не повірила своїм очам, Королева загартувала головою і в момент пік перетворилася у чоловіка. Просто в мить ока.
Чоловік, який секунду тому був птахом, однією рукою відкинув назад свої світло-рускі волосся, які були вологими і приклеїли до його обличчя, він виглядав чудово.
Я прикрила рот рукою, щоб не закричати.
Цим чоловіком був... голий Хейнлі.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr