Глава 192 - підозри. Частина - 4
Як я й очікувала, це було правдою, що мій брат зупинився десь тут.
Коли Роза кивнула, то нахилила голову і сказала:
- Я не впевнена, але я думаю він зупинився в одній з кімнат для парних гостей. "
- Давайте підемо туди.",- сказала Навіє.
Коли ми оглядали палац, то також проходили кімнату парних гостей, але не входили всередину.
Я подумала, що було б неввічливо вторгатися в їх покої, коли люди дійсно використовували ці кімнати для проживання.
Але якби я дізналася про це раніше, то почала б шукати там свого брата. Я трохи шкодую, що він до сих пір не зустрівся зі мною, але тепер я можу піти і знайти його сама.
- Добре.»,- відповіла Роза.
Роза попрямувала до парних гостей, і я пішла за нею знову милуючись краєвидами палацу.
У коридорі, який веде до почесних засідань, стояла стоянка з адміністратором. Коли я назвала ім'я брата, він негайно повідомив мені де той знаходиться:
- Лорд Кошар зупинився в третій кімнаті по цю сторону коридору.
- Дякую.
Я офіційно подякувала адміністратору, а тоді підійшла до кімнати брата і постукала у двері.
Моє серце шалено тремтіло від думки про те, що я знову побачу брата, тепер уже в Західному Королівстві.
Мої батьки вирішили залишитися у Східній Імперії, але я рада, що мій брат тут зі мною.
- ..." але відповіді зсередини не послідувало, скільки б Найв'яті не чекала.
Він кудись вийшов?
Насправді мій брат не любив залишатися на одному місці довгий час. Може бути, він поїхав кудись на кілька днів?
Мені не обов'язково було бачити його сьогодні, тому я вирішила повернутися в інший раз і розвернулась.
- Ходімо до бібліотеки.
- Так, Ваше Високість.." - сказала Роза.
Але як тільки ми рушили в дорогу, пролунав гучний звук кроків, і перед нами з'явився величезний лицар.
Коли той, хто їхав у нашому напрямку, лицар відступив в сторону, як тільки побачив нас, ніби йому було ніяково спілкуватися з дамами.
Але коли ми з Розою збиралися пройти повз нього, його очі розширилися і він закричав:
- Лорд Кошар?
Потім він вказав на мене своєю могутньою рукою.
Я не знаю, чи він переплутав мене з братом. Але було ясно одне, він точно знає мого брата.
Так він простояв деякий час, а коли Роза вигукнула:
- Наглец!»
Він нарешті все зрозумів і запитав:
- Повинно бути Ви королева Нав'є?
У цей момент він опустився на одне коліно і попросив:
- Прошу вибачення, Ваше Високість. Ви такі схожі на лорда Кошара...»
Коли я сказала, щоб він не турбувався про це, лицар встав і представився:
- Мене звати Априн, Ваше Високість. Я не є членом Королівської гвардії, але мене особисто присвятив в лицарі Його Високість Хейнлі."
Я кивнула і швидко запитала його:
- Рада з Вами познайомитися, сер Априн. Ви шукаєте мого брата?
Мені стало не по собі, незрозуміле відчуття тривоги виникло всередині мене.
Я не могла зрозуміти, навіщо лицарю Хейнлі довелося шукати мого брата.
Лицарі Совішу відвідували Кошара тільки з поганих причин.
Хоч Гайнлі і не був Совешу, мій брат був тим же. Оскільки багато людей говорили про мене за моєю спиною у палаці Західного Королівства, я хвилювалася, що це могло призвести до бійки.
Але відповідь Апріна здивувалась:
- О так, просто він уникає мене ..."
- ...?»- на обличчі Наві з'явилося подив.
- З того часу як лорд Кошар прибув до Західного Королівства, я дуже хотів познайомитися з ним і проводити з нею якомога більше часу.."
Він шукав мого брата, тому що хотів провести з ним час? Рыцарь Хейнли? І чому ж мій брат уникає такого статичного лицаря?
Хоч я і була рада, що це не через бійки... Я нахмурілася, думаючи про інше.
Моєму братові подобалося цілими днями перебувати в оточенні сильних людей, говорити про мечи, коней, війни і тактики, чому він уникав лицаря, який виглядав таким сильним?
Коли я з гіркотою подивилася на нього, лицар у відповідь подивився на мене недовірливим і запитанням.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr