Глава 187 - що хотів зробити Хейнлі. Частина - 3
Все було, як і вчора.
Коли я відчинила вікно, там стояв Хейнлі.
Єдине, що відрізнялося від того, як він замість букета самоцвітів тримав у руках коробочку для сніданку, прикрашену золотим орнаментом і пелюстками кольору слонової кістки.
- Гейнлі...!?
- Королева, ми можемо поїсти разом?
- Міс Роза ще не повернулася.
Хейнлі посміхнувся, постукав по коробці для сніданку, який тримав у руці.
- Це для нас обох, щоб ми змогли поїсти.
Це нагадало мені про той час, коли я був ще дитиною, як Совешу приносив мені печиво.
На мить мені стало сумно, але я швидко перестала думати про це і з усмішкою погодилася.
Гейнлі відразу ж застрибнув через вікно, в черговий раз.
Коли я підняла брови, було вже занадто пізно, але...
"Я повинна змінити цю звичку, вірно?" - подумала про себе Нав'яте.
Я його відрубаю, коли ми трохи освоїмо один з одним. Пам'ятаючи цю обіцянку, я сіла за стіл обличчям до особи з Хейнлі.
Гайнлі поставив коробку для сніданку на стіл, зняв кришку і запитав:
- Як пройшов день?
Сьогодні я зустріла журналіста.
- З журналістом? Ах, да... Їх тут троє, вони весь час слониються поблизу." - сказав Хейнлі.
Звичайно, Хейнлі, здавалося, знав, хто вони, і його очі дивно поглибились.
- З ким ти познайомилась?
- У нього було темно-синє волосся, зібране в хвіст ...."
- О, я знаю хто він.
Я переказала йому запитання, які журналіст ставив мені, і відповіді, котрі я давала.
- Хоч ти і опустила багато моментів, це все правда.
- Навіть зараз я все ще думаю про це всьому... Я завжди буду вдячна тобі.
- Ну, я завжди казав тобі. Це я хотів, щоб ти стала моєю королевою.
Коли він закінчив говорити, його рука повільно, як слимака, рушила вперед. Він простягнув руку до моєї сторони столу і зупинився.
Він хоче взяти мене за руку?
Коли я почала соромитися і накрила руку своєї, Гайнлі швидко схопив мене за руку.
- Що ти думаєш про Розу? "
- Хижана рослина...»,- несвідомо пробурмотала Нав'є.
- Що? Невже вона настільки погана? - запитав Гайнлі.
- Прости? Ох, нет... Вона розумна і гарна".
Гайнлі поставив інше запитання: « Я мала на увазі його руку, коли я сказала їй, що це дика рослина.
- Тобі потрібні ще якісь фройліни, крім Рози?
- Я повинна добре про це подумати.
Я вислизнула з-під його руки.
У ті дні, коли я була наслідницею принцесою, я знала, кого тримати поруч, а кого триматися подалі.
Навіть якби я була наслідницею принцесою, або хоча б пожила тут якийсь час, але поки я в незнайомому для мене Західному Королівстві, я б спочатку взяла жінок з хорошою репутацією чи тих, хто був близький мені як фрейлін.
Але я не була ні в тому чи іншому становищі, бо нікого тут не знаю. Тому вибір фрейліни був нелегким завданням.
- Розумію."- пробурмотів Хейнлі.
Він з жалем подивився на мою руку, яку я забрала.
Його очі були дуже сумними, і я почала усміхатись.
Так часто буває, коли я з ним. Це незручно, і водночас неприємно.
Але я теж хвилювалася, як і він.
Коли пройде наше весілля, ми повинні будемо провести нашу першу шлюбну ніч.
Це теж ..., так ніяково...
Я хвилююся і весь час думаю про нашу шлюбну ніч, про те, що станеться в нашу першу весільну ночь, і ...
Навіть тоді... Чи зможемо ми як і раніше бачити в іншому співробітнику?
Коли я роздумую про нашу першу шлюбну ніч, то почуваюсь як кошеня облизує моє серце своїм шершавим поганськом, і мені стає ще важче...
Це відчуття було таким дивним, тому я навмисно подивилася на коробку і похвалила чоловіка, який приготував їжу, хоча й не знала, хто це був.
- Я приготував все сам.
Але відповідь, яку я отримала, була зовсім несподіваною.
Справді? Бо ніколи б не подумала про це.
Хейнлі кивнув і прошепотів:
- Моя королева, чи можу я попросити тебе про продовження?
- Продовження?
- Тепер ми пара.»,- заговорив Хейнлі.
-... Саме так.
Чому він раптом згадав про це?
Коли я з тривогою подивилася на нього, Хейнлі тихо прошепотів:
- Я хочу дещо зробити..."
Я затамувала подих від слів Гайнлі і ніяковіла озирнутися.
Є дещо, що він хоче зробити тепер, коли ми пара ... Що він мав на увазі?
Я була спантеличена, я не знала, про що він думає, говорячи про такі речі.
Ні, насправді у мене була одна здогадка...
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr