Глава 128 - буря обов’язково почнеться. Частина - 1
- Прошу вибачення за пізній візит, Ваша Величносте.
Маркіз Фаранг привітав мене, і я махнула рукою, подаючи сигнал іншим покинути кімнату. Графиня Еліза помітила його і забрала з собою двох служниць, щоб я могла поговорити наодинці.
- У чому справа?
Як тільки ми залишилися одні, маркиз Фаранг сів у крісло і квапно розповів мені новини - Рашта бігла рабиня, вона народила дитину ще до того, як зустрілася Сумі...
- Дитина? Дитина Рашти?
- Так. Я не знаю, хто його батько, але віконт Ротешу піклується про дитину, бо Рашта втекла і залишила її.
- Дитина Рашти...
До мене доходили чутки, що віконт Ротешу тримає в особняку дитину, і, хоча я ніколи не говорила про це вголос, у мене були підозри, ніби це дитина Рашти.
- Ніхто не знає, хто його батько. Ти впевнений?
- Ну, судячи по тому, що я чув. Якщо його виростуть, то все одно продадуть в рабство, не має значення хто батько.
Маркіс Фаранг відповів з холодним сарказмом і махав рукою, перш ніж продовжити.
Наступна новина була не про Раште, а про мого брата і Совешу. Кошар жорстоко напав на Вікента Ротешу, щоб отримати інформацію, і в відповідь Совеш послав свою охорону, аби замкнути мого брата вдома. Можливо, він підозрює, що Кошар спробує розповсюдити інформацію про Рашта - рабиня.
- Ми були на крок позаду.
Я намагалася попередити брата про його нерозсудливу поведінку, але тепер ситуація змінилася. Я зітхнула, але маркер Фаранг посміхнувся і похитав головою:
- Ми були на крок попереду.
- Що?
- Оскільки віконт Ротешу у зговорі з "Цьою жінкою", він не відкриє її таємниці Його Величності. І оскільки Його Величність не довіряє Кошару і ненавидить його, Кошар, ймовірно, нічого не скаже.
- Ти хочеш сказати ... що я повинна розповісти Його Величності про таємницю Рашти?
- Так.
- ...
- Я знаю, що ви не любите полювати на слабких людей. - Маркіс Фаранг втупився на мене з шаленим виразом у очах: - Але, Ваша Величність, чи не краще було б їсти м'ясо великої рогатої худоби, ніж м"яса благородного і елегантного лебідя? Потрібно тільки змити кров і залишки.
***
Після того як маркера Фаранг пішла, графиня Еліза мовчки принесла мені чашку гарячої кави. Я сиділа біля вікна вітальні і дивилася на місяць, занурений у свої думки.
У Рашти дивовижне минуле, вона не хотіла розповідати про нього Совішу. Коли вона стала улюбленкою імператора, вона напала на мого брата з брехнею і наслідує мене, і все тому, що найбільш слабка та вразлива в сім'ї. Якщо забути про вчинки Рашти в ті дні, то Совішу вимагав від мене співчуття. Це питання моєї гордості.
Більш того, віконту Ротешу не можна довіряти. Він сказав Кошару, що Рашта покинула свою дитину. Чи вона кинула його або залишила неохоче?
Я чула від сера Артини, що віконт Ротешу ховає дитину. Якщо Рашта покинула дитину, то навіщо це було потрібно? Тепер, коли віконт Ротешу і Рашта співпрацюють, Віконта з'явився стимул приховувати минуле. Нормальні господарі і раб не мали б таких стосунків.
- ...
Але ... Маркіз Фаранг теж правий. Ставитися до Раште як до незнайомки або не помічати її минуле можливо тільки тоді, коли ми могли ігнорувати один одного. Тепер, коли мій брат під домашнім арештом, чіплятися за видимість нерозумно.
По-перше, мені треба поговорити з Совешу про мого брата.
***
Вів’є була не єдиною душею, яка заполонила тривожні думки. У столиці, що прямував до цієї команди, Солешу намагався зосередитися на проблемі зменшення числа магів, але його думки постійно поверталися до Рашта.
Рашти вже мають дитину. Те, що вона зробила, було очевидно шокуючим, так само, як і те, яке у неї був коханець, але це не головна проблема для нього. Для Совішу проблема полягала в тому, що Рашта збрехала йому.
Проте Совішу не зміг знайти у своєму серці абсолютної провини Рашти. Він все ще пам'ятав її жалюгідний вигляд, коли він врятував її, і не хотів судити її. Не знаючи, чи була її дитина вкрадений, кинути або щось інше.
Наступного ранку, не прояснивши своїх думок, він прибув до палацу. По-перше, він пішов до Раште.
- Міс Рашта ще не прокинулася, але я приведу її до вас.
Покоївка хотіла піти, щоб розбудити Рашту, але Совішу відмахнувся і зайшов до кімнати Рашти.
Вона мирно дрімала в ліжку. Совешу зітхнув і притулився до дверей дивлячись на неї, коли його погляд зачепив щось незвичайне на столі. Він підійшов ближче і побачив прядь чудового срібного волосся.
Він прикрасив її пальцями.
Вона підстригла волосся?
Він думав, що це волосся Рашти, але через мить йому здалося, ніби вони схожі на волосся малюка.
- Ваша Величність?
Рашта сиділа і звала його сонним голосом. Вона встала з ліжка, запитуючи, чому він тут, але її обличчя смертельно поблещено, коли вона помітила, на що він дивиться.
- Ваше ... Величність? - Її голос тремтів від жаху: Я підстригла волосся раніше. Я думаю, що залишила їх помилково.
Перед тим як він сказав, вона підбігла до ліжка і швидко схопила волосся. Її незграбна поведінка виявляла багато чого. Він був упевнений, що її перша дитина має волосся.
Вона кинула дитину?
Він прищепив язиком. Можливо, у Рашти не було іншого вибору, крім як попрощатися з дитиною, і вона таємно зберегла його волосся, тому що сумувала за ним. Ситуація Рашти раптом стала більш сприятливою, і остання думка відіграла вирішальну роль у змінах свідомості Совішу. Але питання про брехню ще не вирішене....
Вона не сказала мені, бо боялася, що я кину її.
І він прикидався, що нічого не знає.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr