Глава 123 - Я твій теж. Частина - 2
Вислухавши цивільні справи в залі для аудієнцій, я залишалася там якраз стільки, скільки мені було потрібно, і покинула своє місце, як тільки все закінчилося. Герцог Туаною хотів скасувати розлучення з герцогинею Тааною і возз'єднатися з нею, а також хотів побачити необхідні документи.
- Якщо ти не зайнята, я повинен тобі дещо сказати.
Перш ніж я встигла піти, він покликав мене першим. Я обернулася, він встав зі свого трону і підійшов до мене. Ззовні два охоронці стояли для аудієнцій, але ми були самі. Совешу говорив роздратованим тоном:
- У твого брата є хоч крапля здорового глузду? - Його слова ехо відреагували в порожньому залі для аудієнцій, і він відразу ж знизив голос: - Після інцидентів із абортивним препаратом він зайнявся чимось іншим.
- Щось ще?
- А ти не знаєш?
- Знаю я чи ні, але ви повинні сказати мені про що мова, щоб я могла вирішити.
- Ти не знаєш. - Він підняв брови, і його голос впав до брмотування: - Ні, ти не маєш ніякого відношення. Якби ти була залучена, то не зробила б те саме.
Те ж саме...?
- Лорд Кошар займається розслідуванням щодо шина Ротешу.
Ах. І мій брат теж? Усередині я була здивована, але обличчя моє залишалося безсердечним. Тим часом Совішу обвинувачующе прищурився:
- Я впевнений, що він теж розслідує Рашту.
- Невже?
- Зовсім як імператриця.
Замість відповіді я спокійно подивилася в темні очі Совішу. Звук прикрашених дорогоцінним камінням годинників у кімнаті здавався надзвичайно гучним. Совешу подивився на мене і відвернувся:
- Охороняй свою честь як імператриця.
Я вже це робила. Якби я вирішила відмовитися від своєї честі, я б уже кілька разів вирвала совешу волосся. Можливо, деякий час я б почувалася краще, але знала, що це викличе ще більшу бурю.
- Я так і роблю. Як завжди.
Я не хотіла з ним сперечатися, тому просто погодилася. Коли я повернулася, сказав Совішу:
- Чим ти така незадоволена? - Я озирнулася на нього, і він продовжував із щирою цікавістю: - У цієї дівчини немає нічого, а у тебе є все.
- Вона забрала його величність імператора.
Тебе, мій чоловік. Сумління вигадало дурний сміх:
- Я вже належу тобі. Не говори дурниць.
Я недовірливо хминула. Совішу мой?
- А хіба я позичила його величність міс Раште?
- Що?
- Якщо я цього не робила, то Його Величність мені не належить.
Сумілий подивився на мене дивно:
- ... Ти ревнуєш мене до Раште.
- Люблю я вас чи ні, але ми офіційно одружені.
- Було б приємно почути, що ти ревнуєш тому що любиш мене.
-!
- Але ти, звичайно, цього не скажеш. Бо ти мене не любиш.
Його слова застали мене зненацька.
Хоча в його темних очах була біль, я була задоволена, побачивши це. Він був подібний до ніжного цвіту мимози, листя якого скидається при дотикі.
- Якщо вам більше нічого сказати, я піду.
Я повернулася на каблуках, і Совешу покликав мене ще раз.
Імператриця.
Що сталося цього разу? Коли я озирнулася, Совешу вже зняв чутливу маску мимози і замінив її красивою імператора:
- Я поїду на два дні, щоб розслідувати втрату магічної сили.
- Ви їдете особисто?
- Я думаю, що це реально.
- Розумію.
Його слова раптом занепокоїли мене. Маги джерело сили для східної імперії. Хоча військова армія і велика сила, вона не така могутня як маги.
- Повертайтеся неушкодженим. - Цього разу я говорила від чистого серця.
- ...
Совешу не відповів. Мені здалося, що він проігнорував мої слова, але потім він повільно заговорив:
- Ти не хочеш поїхати зі мною?
- Для розслідування?
- Я не буду працювати всю дорогу. Може, відпочинемо на зворотному шляху.
Він помовчав, поки я дивилася на нього, а потім перерахував місця, відомі своїми пам'ятками і відпочинком. Він хотів понеділкувати після роботи. Я негативно похитала головою:
- Я не можу.
Вираз обличчя Свешу змінився розчаруванням:
- Ти не можеш?
- Я вже виїхала на кілька днів у свій день народження.
- Що?
- Якщо ми обоє поїдемо зараз, то нікому буде прийняти аудієнцію до наступного разу.
- Це всього на два дні.
- Ті, хто шукає аудієнції вже кілька днів чекають зовні палацу.
***
Імператриця ставить роботу над Його Величністю.
Рашта стиснула руку Свешу і говорила знову й знов. Замість відповіді, Совішу просто заплющив очі.
Рашта вдивлялася у його похмуре обличчя. Зазвичай він виглядав як величний імператор, але коли він закрив очі при думці про те, що імператриця відкинула його, він виглядала як звичайна людина.
Що за слова сказала імператриця, щоб зробити його таким?
Рашта поглянула на серфінг імператора, який був прекрасний навіть тоді, коли він сердився, а потім знову тихо прошепотіла йому:
- Як імператриця могла так вчинити з тобою? - Очі Совішу все ще були закриті. Рашта легонько поцілувала його в щоку і прошепотіла своє визнання: - Ти завжди приходиш до Рейшті першим.
Імператриця просто дуже зайнята.
- Рашта не може замінити імператрицю, але ... ...
Вона замовкла, і Совішу відкрив очі та подивився на неї. Вона поклала голову йому на плече.
- Ти не будеш заперечувати, якщо Рашта поїде?
- Ти?
- Рашта не може допомогти з роботою, але вона допоможе тобі. І допомога тобі допомагає країні.
- Це буде не дуже весела подорож.
- Все в порядке. - Вона подивилася на Совешу і дуже усміхнулася: - Дуже важливо поїхати з Його Величністю.
Рашта сумна погладила живіт однією рукою:
- І я не хочу залишатися одна в палаці, коли ти підеш. Це страшно. Хтось може спробувати зашкодити нашій дитині?.
Солешу згадав спробу отруєння і кивнув:
- Я подумаю про це.
- Дякую, Ваша Величність.
Рашта знову поклала голову на міцні плечі Совішу і обняла його. Вона згадала пораду, яка дав їй герцог Елгі.
Рашта ще не імператриця. Раште потрібно піти в обхід і заручитися підтримкою простих людей.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr