Розділ 103 - мовчазний осуд. Частина - 2
« Я хотів би, щоб ти була королевою. Це не легко, коли МакКенна намагається поквапити мене. Як добре було б стань ти королевою Західного королівства."
Синя пташка нахилила голову, озираючись в лист принца Гайнлі і раптом розкинула крила та здригнулася. Я подумала, що він мабуть поранений. Але коли я подивилася на нього, він здавався... Злим, насправді. Звичайно, це не точно, тому що це пташине обличчя, але принаймні мені так здалося.
- Ти в порядку?
Я уважно подивилася на нього, і птах склав крила і раптом стала дуже тихою.
Королева неймовірна, але ти теж дивовижна пташка.
- ?
- Ти майже як людина.
-!
- Принц Гейнлі тримає дуже розумних птахів.
О, почекайте. Він більше не принц. Але здавалося дивним називати його королем Гейнлі.
Я постукала пальцем по дзьобу птаха, але та відскочила від мого дотику.
Вона розумна, але безумовно відрізняється від Королеви.
- Я не буду торкатися до тебе.
Посміхнувшись і вибачившись перед птахом, я повернулася до листа.
«... День коронації не за горами. Буде делегація зі Східної імперії. Ти приїдеш в якості головного делегата? "
День коронації...
Я перевірила дату в листі і подивилася на календар. У той час не було жодної важливої події, і члени імператорської родини зазвичай відвідували коронації в будь - якому випадку. Але мені не хотілося обіцяти свою присутність, а потім раптом з'ясувати, що я не в змозі приїхати через непередбачених обставин.
« Я перевірю свій розклад.»
Я написала умовну відповідь і прив’язала його до лапки птаха.
- Будь ласка, передай йому це.
Я рефлекторно підняла руку, щоб погладити її, як робила це з Королевою, але Синьою птах знову ухилилася від мене. Я опустила руку, і пташка кілька разів змахнула крилами, а потім вилетіла у вікно. Я спостерігала за нею, поки вона не викрилася з поля зору.
Як це - знову обмінюватися листами з Гейнлі через стільки часу? Події за останні кілька місяців прийшли до мене як туманний сон. Невдовзі після появи Рашти, але тоді мої друзі були поруч...
Потягнуло холодним візником, і я вже зібралася закрити вікно, коли мене несподівано перервали.
- Ваша Величність!
У вітальні піднялася метушня, і хтось покликав мене. Зробивши знак, що вони можуть увійти, графиня Еліза і фрейліни вдерлися до кімнати. Очі у всіх веселі.
- Щось сталося?
Я здивовано подивилася на них, а Лора роздула ніздрі.
- Хтось підсипав в їжу Рашти абортивні препарати!
- Міс Рашта? Ви впевнені?
- Так! Я чула, що імператор призначив його.
Я поняття не мала, як він це зробив, але якщо це правда, не дивно, що пані прибігли в такому хвилюванні. У Східному палаці, ймовірно, піднявся ще більший шум.
- Міс Рашта приймала які-небудь ліки?
Не схоже на те, що вона сама це зробила, але все ж ...
- Цього разу його виявили заздалегідь.
Слова графіні Елізи видавалися багатозначними.
- Цього разу?
Імператор викликав лікаря з палацами, і той сказав, що міс Рашта до цього вже кілька разів прийняла невелику кількість.
Хто це зробив? Роздумуючи, я зрозуміла, що ще не поставила найважливіше запитання.
- Міс Рашта і дитина в безпеці?
- Сам по собі ліки не завдають шкоди матері, так що сама Рашта в порядку.
- А дитина?
Мені раптом спало на думку, що той, хто отруїв Рашту, повинен бути поруч зі мною. Кому ще буде вигідно вбити її дитину?
- Я вважаю, що він слабкий, але все ще в порядку.
Я боялася, що Совешу подумає - якщо дитина зникне, а імператриця виграє? Я згадала всі ті випадки, коли Совішу викликав мене щоразу, як з'являлося якесь підозру проти Рашти. Немає ніяких ознак того, що це не повториться.3
- Ваша Величність, можу я запропонувати вам чашку гарячого чаю?
- Я в порядке. Я просто хочу побути сама...
Після того як графиня Еліза і фрейліни покинули кімнату, я поклялася собі, що не буду ображатися, якщо Совешу знову викличе мене.
Але я не розмовляв з Совешу.
Тільки в той день, коли ми разом вечеряли.
***
Совешу не повідомив мені, чи хоче він їсти, не бажає зустрічатися, хіба що заклопотаний сьогодні, тому я сама прийшла до східного палацу.
- Повідомте імператору, що я тут.
Я дала вказівки слузі, який стояв біля дверей спальні Совішу, і він швидко увійшов всередину.
Але, коли він вийшов, вираз його обличчя було похмурим. Що там відбувається? Слуга підійшов до мене і заговорив.
- Ваше ... Ваша Величність. Його Величність сказав, що ... Ну, він нічого не сказав.
Слуга виглядав збентеженим, і я підняла брову.
- Він нічого не сказав?
- Ні.
Слуга дивився на мене майже з жалем. Він не змінив свого слова, отже це правда.
- Зайди ще раз і скажи йому.
Я знову повторила свій наказ, і слуга повернувся в кімнату. Через кілька хвилин він вийшов.
- Імператор як і раніше мовчить.
Здавалося, він ось-ось розплакається, і лицарі, що стояли біля дверей, переглянулися. Я прищурилася, дивлячись на двері Совешу. Я якось страждала ілюзією, що він не покладе вину на мене.
Але він вже так вирішив.
Замість того щоб сперечатися зі мною, на цей раз він мовчки засудив мене.
У мене вирвалося зітхання. Чому він завжди робить мене винною у всьому, що стосується Рашти?
***
- Я звинувачую імператрицю.
Головний секретар, маркіз Карл, здивовано стиснув ручку своєї кавової чашки. Він був тут просто для того, щоб обговорити питання про коронацію Західного короля, але якось психологічна війна між імператором і імператрицею спалахнула знову. Це було б краще зробити обличчям до обличчя, але Совешу не дозволив імператриці увійти до нього...
- Маркіз Фаранг купив абортивні препарати, але це не означає, що він пов'язаний з імператрицею...
- Маркіс Фаранг - найкращий друг Кошара, а кошар - людина запальний. Ти не думаєш, що це якось пов'язано?
- Імператриця не стала б використовуватися до цього.
- Так. Я теж це знаю.
- Що?
- Але вона твердо вирішила, що не буде любити Рашту.
Совешу холодно втупився у підлогу:
- Хіба імператриця, така розумна як вона, не могла припустити, як відреагує Кошар на одне тільки слово Рашти?
- Я...
- Я вже виявляв терпимість, утримуючись від того, щоб заарештувати Кошара і катувати його, чи не так?
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr