Глава 99 - Ти не можеш бути королівською сім'єю! Частина - 2
Тоді як покоївка потішала Рашту, Алан плакав від подиву і побачив свою колишню коханку.
Він чув про наложницю імператора Рашта, яку він назвав раутою після того, як приїхав до столиці. Але тоді він і не думав, що вона була тим, кого знав. Тепер вона була в іншому місці, та й рабиня не могла зустрітися з імператором. Він був присутній на вечірці, де почув про схожість кольору волосся і очей. Коли він дізнався, що наложниця імператора справді його колишня коханка, серце його тремтіло:
- Батьку, ти знав?
Коли Алану вдалося зібратися з думками, він повернувся в особняку, щоб поговорити з віконтом Ротешу. Алан застав батька, який оглядав інтер’єру особняка і поклав руки за спину. Коли син поставив йому це питання, він пробурмотів - що ти говориш? Але його очі не відірвалися від чудового фрески.
- Накладниця імператора Рашта, яку ми знаємо.
Віконт Ротешу нахмурився і повернувся до сина. Він побачив тремтячі губи Алана і нетерпляче кликнув язиком:
- Ти був у Дворце на банці? Коли я помітив, що запрошення зникло, то подумав: це мабуть Ріветті.
Віконт Ротешу зовсім не здивувався, коли довідався про Наложницю Рашта. Очі Алана розширилися:
- Ти знав?
Алан думав, що батько буде вражений не менше його, але вид у того був абсолютно безтурботний. Виконт Ротешу однією рукою погладив бороду, а іншою вказав на кушетку:
- Сядь. Коли Алан зайняв своє місце, він продовжив: - Справді, ми змогли переїхати до столиці завдяки Рашті.
- Що? - Алан приголомшено подивився на батька: Чому Рашта? Ах, це тому, що ...
Її, мабуть, приголомшила новина про те, що її син вижив. Алан кивнув, погоджуючись зі своїм висновком, але віконт сказав суворо:
- Я не можу повідомити тобі подробиці.
- Що? Чому?
- Поводься так, ніби ти її не знаєш.
- Але, Отче. Якщо Рашта в безпеці, ти повинен розповісти мені про неї все.
Алан спробував було заперечити, але віконт Ротешу відмахнувся:
- Як ти, можливо, чув, імператор глибоко закоханий в Рашту.
-!
- Це означає, що якщо твій зв'язок з Раштою виявиться, то можуть подати звинувачення. Ти розумієш?
- ...
- Отже слідкуй за своїм язиком. Придумайся, що не знаєш Рашту.
- Але батько ...
- Батько про все подбає.
***
Наступного дня після вечірки мене відвідали мій брат і його друг маркерс Фаранг.
- Ходімо прогуляємося, Навіле?
Я була на взводі, очікуючи, що мій брат у будь-який момент може викликати інцидент, але він на диво залишався спокійним протягом всієї нашої прогулянки. Хоча ми йшли палацовою стежкою більше ніж півгодини, він ні слова не обмовився про Рашту чи її дитину.
- Чи добре ти відпочив удома? Приємно повернутися через довгий час, чи не так?
- Дуже комфортно. Але було б краще, якби ти теж була там.
- Я приїду до тебе, коли зможу.
- Немає потреби, я тут, щоб відвідати тебе.
- Невже? Ах. А маркиз Фаранг? Як ти поживаєш?
- Твій брат мучить мене все більше і більше.
Мій брат прищурився, почувши відповідь марки Фаранг. Але маркиз божеволів і продовжував зображати страждання через мого брата.
- Ви добре пелюшки.
- У Кошара суцільні недоліки, але йому пощастило з хорошими друзями. Такими як я, або ви, Ваша Величність.
Дивлячись на них, я згадала дитинство і посміхнулась. Це було так давно. Було приємно бачити його таким же відвертим навіть після того, як ми виросли.
Як тільки ми вийшли на стежку, що веде до Східного двору, я помітила Рашту, яка лежала в кам’яній стіні. Мій крок зупинився, і мій брат запитав мене, що сталося.
У мене було два рішення, як впоратися з цим: одна частина мене хотіла продовжувати йти, в той час як інша бажала повернути і піти іншим шляхом. Якщо я виберу друге, то буду відчувати, що уникаю Рашти, і моя гордість буде зачета. Але я почувалась незручно, не знаючи, що зробить мій брат, коли побачить її.
Але перш ніж я встигла прийняти рішення, Рашта здивовано подивилася на нас і підійшла ближче. Спочатку мій брат не зрозумів, хто вона. Він, ймовірно, думав про неї як про злодію, який мучив його сестру, але варто справедливості заради сказати, що в даний момент вона виглядала так само прекрасно, як фея.
- Ваша Величність, Рашта хоче вам щось сказати.
Лише після того, як Рашта назвала своє ім’я, вираз обличчя мого брата став жахливим. Рашта подивилася на Кошара і підняла брови, можливо, дивуючись тому, що ми з братом такі схожі. Але замість того, щоб привітати його особисто, вона продовжувала:
- Я чула, що це дуже погано, щоб ви дали Раште меч, Ваша Величність.
Я зітхнула, але не через її слова, а через ситуацію. Мені не хотілося сперечатися з Раштою в присутності брата і маркиза Фаранг, але й не хотів здаватися через її звинувачення. Якщо я це зроблю, мій брат розізлиться ще більше і інші подумають, що вплив Рашти більший, ніж було насправді.
- Це непоганий подарунок для того, хто не привабливий, так?
Я відповіла тим, хто видужав, але Рашта твердо сказала:
- Ні. Жаден хтось чи ні, це погано. А ви знущалися над Раштою перед усіма.
Незважаючи на ясний голос, вона виглядала нещасною. Вона зупинилася, глибоко зітхнув і поклала руку на груди:
- Але Рашта вирішила змиритися з образою Вашої Величності. Навіть якщо ви продовжуєте сміятися, зневажати і ігнорувати Рашту, Рашта буде терпіти.
- Ти соромишся правди? Ви мабуть дуже високої думки про себе.
- Рашта - жінка, яку любить імператор. Якщо Рашта не цінує себе, то це грубо поводиться з Його Величністю.
- Твоя цінність існує тільки тоді, коли ти кохана імператором?
-! - Меланхолічний вираз з'явився на обличчі Рашти: - Що б ви не говорили, Рашта все вийде. Заради майбутніх дітей Рашта не хоче воювати з імператрицею...
- Що ти маєш на увазі?
Чи вона думає, що я завдам шкоди її майбутнім дітям? Неприємне відчуття почало підніматися в мені, але слова Рашти приголомшили мене ще більше:
- Мені сказав імператор. Імператриця, мабуть, безплідна і тому вона буде мачухою дитиною Рашти.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr