Глава 97 - значення Дара. Частина - 2
Це не віконт Ротешу. Але вона хотіла ще більше уникати цього чоловіка.
Чоловік з зеленими очима і темно-каштановим волоссям був Алан Рівел. Відомий своїми м’якими манерами, він також син вікнта Ротешу і колишній коханець Рашти.
Вона витріщилася на нього у відповідь. Шок від його появи прийшов занадто пізно, коли вона зрозуміла, що не прокидається.
Як? Чому він тут? Віконт Ротешу сказав, що привезе його до столиці, але...
Рашта збліднула, як простирадла, і обома руками вхопила свій живіт.
Якщо Алан скаже хоч одне невірне слово...
Алан не рушив з місця і просто дивився на Рашту, як на кам’яну статую. Хоча він не був такий наляканий, як вона, але виглядав так, ніби був на межі сліз.
- Мисс? - Герцог Елгі гукнув її, і вона поспішно змінила вираз обличчя і повернулася до нього з посмішкою.
- Коли ти приїхав?
Замість відповіді герцог Елгі повернув голову в ту сторону, куди вона дивилася:
- За ким ти стежила?
Рашта в розпачі схопила герцога Елгі за рукав, і він обернувся, щоб подивитися на тонку, приховану шрамами руку, що стискала його.
- Нічого. Я просто замислилась.
Рашта придумала якусь історію і швидко опустила руку. Герцог Елгі озирнувся в ту сторону, куди вона дивилася, але Алан вже пішов.
Рашта полегшено зітхнула про себе. Вона не знала, що́ зробить Алан, хоча його син не відкриє правди.
- Це були погані думки?
Герцог Елгі опереться однією рукою про диван, на якому сиділа Рашта. Він був схожий на вовка, і дами непритомніли. Герцог Елгі не став уникати уваги світських левів, а навпаки, додав своїй позі ще більше привабливості. Рашта розсміялася над його бравадою:
- Не зовсім так.
- Ти не дуже добре виглядала.
- Зовсім ні. - Рашта мило нахилила голову і піднесла меч до нього: - Подивися на це.
Герцог Елгі сів поруч з Раштою, і навколо палаци почали гудіти. Герцог відомий як метелик, тепер сидів поруч з наложницею імператора. Але ні герцог Елгі, ані Рашта не звернули уваги на реакцію інших.
- Це подарунок?
- Так. Імператриця дала його Раште.
Імператриця?
- Це подарунок для дитини.
Рашта усміхнулася ще більшою, щоб позбутися тривоги про Алана.
- Можна подивитись?
- Звичайно.
Рашта передала йому подарунок, і герцог Елгі наполовину витягнув меч з піхви. Усмішка мілина на його обличчі, коли він уважно оглянув рукося і клинок.
- Як тобі це подобається?
Герцог задоволений кивнув:
- Це дуже хороший меч.
Рашта сяяла від гордості, але відчувала, що з герцогом Елджі щось не так.
- У чому справа? Щось дивне в цьому мечі?
- Нічого дивного, але...
- ?
- Імператриця сказала щось особливе, коли передавала тобі його?
- Вона поблагословила мою дитину бути такою ж красивим, як меч.
Усмішка засяяла на обличчі герцога Елджі. Рашта з цікавістю подивилася на нього, і він пояснив:
- Мисс. Цей меч дійсно дуже дорогий, але він чисто декоративний.
- Декоратний...?
- Він не має практичного застосування в якості зброї. Його не можна використовувати навіть на дуелі, не кажучи вже про війну.
Герцог Елгі подивився в сторону імператриці. Вона була оточена своїми наближеними і теж спостерігала за герцогом. Він продовжував говорити з Раштою, не зводячи очей з імператриці:
- Дати тобі цей меч означає жити в пишноті і красі, але й не працювати.
- Це... це...!
- Ну, це теж благословення.
Герцог Елгі бормотів собі під ніс що, мріяла б про те, щоб жити без роботи, але Рашта перебувала в стані шоку. Ці слова були неприємними самі по собі, але їй було ще більше соромно за те, що вона хвалила цей дар перед усіма іншими. Люди були розумними, тому вони мали зрозуміти натяк імператриці. Рашта була єдиною, хто не знав. Як безглуздо вона виглядала, отримавши подарунок, який був подарований в насмішку!
Імператриця... Ображала мене...
Рашта сильно стиснула губи, і очі її наповнились слізьми. Вона була жалюгідною. Зрештою сльози потекли по її щоках, і Совішу кинувся до неї:
- Що сталося, Рашта? Що трапилося? - Совішу впився поглядом у герцога Елгі, але принц граціозно хилився і відійшов від дивану: - Рашта, чому ти плачеш в такий щасливий день?
Совішу проігнорував уклон герцога і зробив все можливе, щоб заспокоїти Рашту, але попри його зусилля вона не могла перестати плакати. Вона вже була налякана, коли побачила Алана раніше і не могла змусити себе заговорити.
Співашу потрепав Рашту по плечу і знову подивився на двірян, очікуючи пояснень. Вони швидко підійшли і доклали розмову між герцогом Елґі та Раштою. Її плечі затремтіли ще сильніше, і Солешу зітхнув:
- У герцога Елгі мовчазна мова.
- Герцог тільки допоміг Раште не виглядати безглуздо, Ваша Величносте.
- Не плачь. Сьогодні ти - жінка честі.
- Але ... але мені так сумно.
Її плечі зітхалися від риданів, і вона дивилася на Совешу своїми темними, як дорогоцінні камені очима:
- Чому ти мені не сказав? Ти ж знав, що мала на увазі імператриця?
- ...
Замість того щоб дати їй відповідь, він поспішав до неї. Його відповідь була невисловлена як день. Рашта ще раз переконалася, що герцог Елгі набагато надійніший. Вона була права у своєму рішенні довірити іншу дитину герцогу, а не Совешу.
Дивлячись на її тремтячі губи і вії, Совешу знову зітхнув:
- Я не думав, що ти зможеш впоратися з цим, Рашта.
Рашта прикрила живіт руками і схилила голову:
- Мені страшно.
- Ти боїшся?
Рашта заговорила тоненьким голосом:
Імператриця дивиться на мене і дитину звисока. Якщо вона вже така відверта, що імператриця буде переслідувати принца або принцеса пізніше?..
Все, чого вона хотіла - це заспокоєння і обіцянки, що Совешу захистить їх дитину. Оскільки імператриця зробила так різко, вона сподівалася, що Совешу прийме її сторону.
Але, Совішу був ще більш здивований, ніж все інше. Рашта назвала дитину принцем або принцеса.
Сумління не було єдиним. Вельможі, які прислухалися до розмови, стали дуже напруженими і переоцінювалися.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr