Глава 76 - Чи у вас є співчуття? Частина - 1
На мить я подивився на мене і засміявся: « Що ви маєте на увазі? Чи імператриця поширювати погані чутки про Раште, якщо я не зміню покарання відкотанта Лангдела на вигнання? "
« Ні. Я просто намагаюся підготувати звіт. О, Ви знаєте, що є звіт? "
"Невже Ви думаєте, що я на це куплюся?"
« Чи ви вірите в це, чи ні, це не має значення. Ви будете поводитися з віконтом Лангделом згідно із законом, а я маю намір мати справу з міс Раштою відповідно до закону.
"І як Ви це зробите?"
« Місс Рашта розповсюдила фальшиву інформацію, щоб дискредитувати герцогію Туанію. Вона агітувала цього чоловіка розлучитися з нею і похитнула репутацію принціні в суспільстві. Вона досить агресивна, щоб купувати людей. За це вона повинна бути замкнена у в'язниці і побита".
«!»
"Я так і зроблю."- сказала я.
Її погляд міг обпалювати шкіру. Він, здавалося, знайшов мою пропозицію дійсно безглуздим: « Як сильно Ви ненавидите Рашту, як ви можете захищати когось, хто намагався її вбити?» Раді втупився на мене з грізним виразом обличчя.
"Так само, як Ви, якщо ви захищали когось, чиє честь була навмисно знищена."
« Це еквівалентно? Те, що робить Рашта - поширене в суспільстві.
« Тоді всі зрозуміють, якщо це станеться. Це популярно в суспільстві".
"Щоб ти сказав це..."
Сумління відвернулося, глибоко зітхнувши. Він трохи охолонув, а потім різко повернувся до мене: « Імператриці не мають співчуття?»
« Є. Ось чому я намагаюся врятувати Вікента Лангдела".
"..."- Совешу мовчав.
"Можна поставити Вам питання?" запитала я.
Совешу сердито подивився на мене замість відповіді, і я запитання надзвичайно підняла брови.
"Імператор має співчуття тільки до Рашти?"
« Що?»
« Ви завжди питаєте мене: "Вам не шкода міс Рашту?"
Це мав бути саркастична відповідь, але Совешу не відразу відповів. Це було не просто співчуття до неї.
З хвилини ми мовчки дивилися один на одного. Здавалося, що у внутрішній сутичці з самим собою був зв’язок. Він був злий на мене, і він не хотів, щоб Рашту били, але він також не хоче відпускати віконта Ландела ...
"Добре." Після довгої паузи Совешу нарешті здався. Але чомусь я не була задоволена своєю перемогою.
"Є умова."- додав він.
"Яке?"
« Отчет. Дай його мені. "
"Я передам його вам після того, як ви пішли Вікента Лангдела". Я відповіла як можна спокійніше. Честь Совешу стиснулася, і він подзвонив у дзвіночок. Двері відчинилися, і увійшов секретар.
« Я зміню покарання віконту Лангделу. Він буде вигнаний, а не страчений.
Я з нетерпінням підняв на мене брови. Замість цього я ввічливо вклонилась і вийшла з офісу.
Я вже виконала багато роботи, але ще навіть не настав вечір. Небо було яскравим, і люди метушилися навколо. Світ був спокійний, коли вирішували долю людини. Усі були зайняті розмовами про першу дитину імператора. Моє серце наповнилось незрозумілими емоціями, і я втупилася на східний палац. Десь там лежала Рашта. Хоча вона ще не прокинулася, її світ змінився. Недільна наложниця може бути легко залишена імператором. Але наложниці мають зв’язок з дітьми, навіть якщо серце імператора охолоджується і вона покидає життя її коханки.
Я виграла битву проти Совешу і змогла врятувати шинанта Ландела. Чому я не відчула полегшення? Я зітхнула і обернулась.
"Королева?"
Коли я повернулася, то побачила, що Королева сиділа на камені і тримала конверт з листом у дзьобі. Кілька людей пройшли повз, і вона пірнула за кущі. Коли вони пішли, вона знову з’явилася і я була настільки розгублена, що засміялася. Я підійшла до неї, і Королева сунуа конверт в мою руку і полетіла.
"Я хотіла обійняти її". Я подумала.
Я сіла на лавку і відкрила конверт. На відміну від попередніх коротких нотаток, цього разу в ньому було справжнє письмо.
Мій старший брат погано себе почуває. Я беспокоюсь.
- Ви пам'ятаєте лицаря? Він мій лицар, секретар і двоюрідний брат, і він, здається, хоче бути моїм ворогом в ці дні.
- Як помститися тим, хто заподіяв Вам біль. 1. А як щодо того, щоб зробити чудового, відомого, шанованого чоловіка своїм коханцем?
- Як помститися тим, хто заподіяв Вам біль. 2. Запитайте принца Хейнлі.
Можливо, тому що це була не замітка, зміст було довшим, ніж зазвичай, хоча воно було написано фрагментанарно. Було також невизначено, сміятися мені чи ні. Історія помсти і лицаря була цікавою, але його брат був хворий...
Старший брат принца Гейнлі був королем Західного Королівству і, мабуть, не дуже добре себе почував. Якщо його стан погіршиться, принце Хейнлі може повернутися додому і стати наступником.
Думка про від'їзд принца Хейнлі та Королеви змусила мене відчути нудоту. Хоча ми знали одне одного зовсім недавно, з ними я почувалася комфортно.
« Чому сумне обличчя?»
Голос пролунав поруч зі мною. Зітхнувши, я обернулася і побачила принца Гайнлі з злою посмішкою на обличчі, а за ним був лицар. Рицар вклонився, коли наші очі зустрілися, і принц Гейнлі підійшов і запропонував мені свою руку.
« Не заперечуєте, якщо я трохи прогуляюся з вами, Королева?
Я думала, що це допоможе мені розслабитися. Я встала зі лавки і взяла його за руку, відчуваючи, як його м'язи напружуються під моєю рукою. Мої очі несвідомо подивилися вниз. Я бачила тільки одяг. Мене кілька разів супроводжували інші, але ... У принца Гейнлі були чудові м'язи.
« Ти збожеволіла, Навоте! Як ти можеш так думати про людину, яка тебе супроводжує" Я подумала.
Моє обличчя почервоніло від сорому, і принц Гейнлі з цікавістю повернувся до мене.
"Вам жарко, Королева?"
« Що?»
"Ваше обличчя червоне".
« Ах, так... трохи жарко». Як тільки я закінчила говорити, підув холодний вітер і моя шкіра покрилася мурашками. Лицар принца Хейнлі чхнув у нас за спиною, і я збентежено прикусила губу. Моє обличчя спалахнуло при голосі принца Гейнлі, який стримує свій сміх.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr