Розділ 52. Крижана лялька. Частина - 1
Це було за день до мого народження. Оскільки ми зупинимося на віллі лише два дні, у мене не було великого багажу. Я одягла зручні туфлі на низькому підборі замість звичайних і непромоканих позичок, які можна було б легко зачепити. « Приємного відпочинку, Ваша Величносте.»,- графиня Еліза, яка не супроводжувала мене в моєму поїздці, поправила мої гудзики і згадала, що вона намагається повернутися додому на два дні, поки мене не буде.
« Не хвилюйтеся, графиня Еліза. Я подбаю про неї. яка звузила очі і опустила руки. Я усміхнулась, спостерігаючи за тим, як дві протилежні особистості обмінюються поглядами і не говорять ні слова.
Я сказала: "Пошли."
Коли я прибула в центральний палац, то побачила Солешу, що стояв перед каретою. Він був одягнений у свій звичайний парадний костюм, і я не бачила його багажу або його слуг, наступних за ним. Я запитала його, і він із жалем сказав: « Мені треба щось зробити. Ви можете поїхати сама? "
« Це так терміново? Вам не потрібно змушувати себе їхати на віллу. "
« Це терміново, але не дуже. Це не та проблема, через яку імператриця повинна пропустити святкування свого дня народження."
Я не заперечувала, але вирішила не відповідати. Совешу м'яко усміхнувся і обняв мене за плечі.
« Вам потрібен відпочинок після всієї важкої роботи, яку ви виконували. Я поїду ввечері в дорогу, відразу як закінчу свою роботу."
Вілла лежала о 12 - й годині їзди від столиці. Якщо він поїде ввечері, то буде в дорозі всю ніч. Я хвилювалася, але ... Все буде добре. Якщо подумати, сидіти віч - на - віч з Совешу було б дуже незручно, тому я без протесту залізла до карети.
***
Графиня Жабель заснула, як тільки сіла в карету, а я провела час за читанням книжки. Це тривало близько двох годин, аж поки я не затонув від розхитування екіпажу. Я зачинила книгу і виглянула у вікно
Карета котилась по угодженій дорозі, що веде з столиці, і я побачила жовті поля перед собою. Селяни і лякало були розкидані по полі, і десь чувся дитячий сміх.
« Я сподіваюся, що ця поїздка поліпшить стосунки між Вами та Імператором.
Я повернула голову і побачила графиня Джубел з’їдає. Наші очі зустрілися, і вона потиснула плечима.
« Я не могла сказати це перед графінею Елізою. Палким важко розійтися, Ваша Величносте. Існує багато політичних ускладнень і суперечок щодо того, як розділити активи. Хто отримає більше привілеїв? Але якщо Ви не дбаєте про втрату, ви можете розлучитися в будь-який час."
"Але я не можу"
« Це було жахливо, але так. Ви Імператриця. Незалежно від того, як сильно Ви ненавидите Імператора, ви не можете подати на розлучення першої. Отже, краще примиритись. Графиня Джубель знову почала клювати носом. Я прикріпила голову до спини, поклавши обидві руки на коліна. Я погодилася, що краще бути у добрих стосунках з Імператором. Проте було дещо, з чим я не могла погодитися з графінею Джубель.
Розлучення...
Я мушу поліпшити наші стосунки тільки тому, що не можу розлучитися з ним? Я не погоджуюсь з цією частиною. Інший факт, що я не можу розлучитися з Совешу може викликати співчуття ... Сумління було зовсім сліпе, коли справа дійшла до Рашти і інколи закінчувала з тим, що звинувачував мене в цьому.
Але навіть якщо б я могла розлучитися, то не хотіла цього робити з Совешу. З раннього віку мене вчили стати Імператрицею, суворо навчати й спеціальної освіти протягом усього мого дитинства до дорослого життя. Я не знала, чи я підходжу для цього, але бути імператрицею було моєю метою в житті. Було б брехнею, якби я сказала, що не проти, щоб мій чоловік привів наложницю і поводився зі мною холодно. Однак наш шлюб був політичним, і хоча він був важким, я могла нести цей тягар. Я не хотіла втрачати свою роботу лише тому, що Совішу любив когось іншого. Якби дійсно виникла ситуація, коли я більше не зможу це терпіти, тоді, можливо ...
***
"Ваша Величність, подивіться на це!"- Рашта підбігла до Сувешу з гравійним кулоном, подарований князем Елгієм із Голубого Богхану.
"Ваша Величність!"- Рашта врвалася у кімнату з широкою посмішкою, а потім зупинилася з подивом.
"Вау..."- Рашта прикрила рот, дивлячись на Совешу перед нею - "Ваша Величність, Ви прекрасно виглядаєте..."
Він був одягнений в чорно-білий костюм, який відрізняється від одягнених новобранців. Він слабо посміхнувся, не дивлячись у дзеркало. Рашта швидко відійшла від нього і почала милуватись ним зверху донизу: « Ви добре виглядаєте. А це законно, виглядати таким красивим? "
"Ти мені лестиш."
Рашта хіхикнув і простягнула йому руку: « Подивіться на це.»
« Це герб Блакитного Богена».
« Вау. Ви геній, Вашої Величності. Як ви здогадалися? і Совешу злегка усміхнувся та потер її спину однією рукою. Це було дивним нагадуванням про те, що Рашта була з іншого світу, оскільки мешканці палацу були зобов’язані запам’ятовувати герби інших домів.
"Чому Ви так гарно одягнені?" Вона поклала підвіску в кишеню. По правді кажучи, вона показала кулон від герцога Елґія Свешу, тому що хотіла, щоб він ревнував. Але вона була приголомшена, коли він здавався досить спокійним, як ніби він не знав про її наміри.
« Я говорив тобі кілька днів тому. Мені потрібно їхати на королівську вілу. "
« О... Я думала, що Ви підете до ранку, але це було скасовано. Ви сказали, що повернетеся післязавтра, вірно? "
Совешу подивився на годинник і кивнув: « Влаштовуйся зручніше, Рашта". Совешу швидко поцілував Рашту в щоку і відвернувся.
"Я проведу вас". Вона ревно пішла за ним, розповідаючи про свій день. Після того як Віконт Ротешу повністю зруйнував її репутацію, поява герцога Елджі поступово приваблювала декого з аристократів. Вона була щаслива і відчула полегшення, тому хотіла розповісти все це Совішу.
Але вона перестала говорити, коли побачила срібну шкатулку для коштовностей всередині екіпажу Сувешу. Її очі розширилися.
"Це що?"
"Це подарунок для імператриці".
«... Імператриці? "
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr