Розділ 42. Захист залізниці. Частина - 1
Рашта була впевнена, що її дитина зникла назавжди, але впевненість у тому, як вона поводиться з нею, змусила її сумніватися.
« Рашта, добре подумай. Що подумають люди, якщо я раптом зникну після того, як скажу, що ти утікала рабиня? Хіба вони не скажуть, що Імператор намагався щось приховати?"
Рашта звикла слухати Ротешу, наче хоче розтоптати її ногами, але його голос раптово набув приємний тон. Вона сильно проковтнула.
« Я не можу жити так невинно в Імператорському палаці. Так багато обману, щоб ти могла залишити таку роботу тому хто не знає твого секрету? "
« Що ти маєш на увазі?»
« Ти безглузда істота, я кажу тобі, що ти повинна направити цей ворожий погляд на когось іншого. Я вже все знаю про тебе. Іншими словами, я прекрасно можу бути твоїми руками і вухами. "
« Мені не потрібен такий, як ти! »
Виконт Ротешу фикнув на неї: « Гра в перевдягання не робить тебе леді, Рашта. Можливо, через деякий час ти зможеш позбутися минулого і будеш загальноприйнятою серед аристократів, але на той час ви все ще будете наложницею, яку буде любити Імператор? "
Рашта затремтіла: « Імператор каже, що любить тільки мене».
« Можливо, ні. Ну, як мені сказати це - ти ж не забула мого сина?»
Рашта прикусила губу. Син вікнта, який шепотів їй свої обітниці любові, почав змінюватися, коли наближалося народження дитини. Він почав наполегливо й вперто, але поступово втратив інтерес до неї.
Після смерті дитини Рашта благала його втекти разом. Зрештою він сказав їй: « Я люблю тебе, але не хочу змінювати своє життя заради тебе. Ти виглядала так, ніби ти застрягла в болоті, і я хотів врятувати тебе від цього. Але я помилявся. Ти в трясовині, і я не можу врятувати тебе від неї. І діти будуть втягнуті у цю трясину."
В той нещасний день. Рашта втратила не тільки дитину. Рашта стиснула кулаки, і кров почала просочуватись звідти, де її нігті впилися у шкіру. Замість того щоб зупинитися, вінонт Ротешу продовжував висипати сіль на рани Рашти.
« Чим більше тебе любить Імператор, тим більшою буде його любов до інших бідних і вродливих жінок. Щоб вирватися зі своєї трясовини, вони також захочуть захопити Імператора."
"Затем-"
« І що далі? Жадібні двори, іноземні лорди і всі ті, хто цікавиться політичними змовами, відправлять імператору всіма красивими жінками. І багато з цих жінок матимуть освіту та статус.
« Ти не імператриця, Рашта. Якщо ти втратиш любов імператора, то повернешся в рабство. "
"Якщо це так ... то від твоєї допомоги не змила б".
« Ні. Це залежить від тебе і твоєї здатності залишатися в його милості, а тоді я з точністю можу сказати, що жодна інша наложниця не прийде. "
"Як же так?"
"Спочатку ти повинна впустити мене". Віконт Ротешу злегка нахилився до талії і тихо промовив: « Якщо ти допоможеш мені й моїй сім’ї прийти в центр влади, я буду грати роль твого батька. Ваша дитина - мій онук, і те, що добре для неї, добре. "
Якби він не сказав ці слова, Рашти було б дуже привабливо. Як же така людина, як він, могла прийняти невільницю в якості своєї нареченої? Навіть собака сміялася б над ними. Було ясно, що він хотів тримати її ближче до себе, щоб позбутися від неї.
Вираз обличчя Рашти не змінився, і віконт Ротешу посміхнувся: « Ти не віриш мені. Але ти з першого погляду зрозумієш, що це твоя дитина, він дуже схожий на тебе. "
Рашта не могла говорити, застигши, ніби вона втратила всі функції свого тіла. Віконт Ротешу подивився на неї і встав з доситью посмішкою
« Подумай. Я буду продовжувати прикидатися ідіотом, який не може розпізнати обличчя, як наказав Його Величність".
***
Новий триденний Спомин закінчився, і більшість гостей повернулися до своїх домівок, крім кількох осіб, які хотіли залишитися довше, у тому числі й принца Гейнлі. Я переглянула і заповнила період перебування позосталих гостей, їхніх секретарів, слуг та лицарів. Коли я побачив, як принц Хейнлі від'їжджає, позначений « непередбачуваною», то посміхнулась.
Я згадала, що він наполягав, щоб Королева не їла сирої їжі. Раніше я проконсультувалася з орнітологом і запитала, чи є птах із такою дієтою.
« Птах, який не їсть сирої їжі? Ви маєте на увазі, що вона готує собі їжу? Така пташка розбудила б академічний світ, Ваша Величносте.
Можливо, принц Гейнлі помилково не годував Королеву сирою їжею.
"Але королева, схоже, ненавидить жуків"- подумала я. Чи людина, яка відповідає за годування Королеви порізала гусениці? Не дивно, що Королева була здивована побачивши її живою. Наступного разу я так і зроблю.
По дорозі з роботи я зустріла принца Гейнлі і прогулялася з ним та розповіла про свій план. Я хотіла повідомити йому, на випадок якщо він може неправильно зрозуміти, що я намагалася нагодувати Королеву якоюсь дивною їжею.
"Ах ..."- після мого пояснення принц видав дивний стогіновий звук.
« Принце? У Вас все нормально?»
«Будь ласка... Ви можете просто дати їй води? "
"Орнітолог..."
« Східні та західні птахи мають різні темпераменти. Західні птахи їдять приготовану їжу."
Я повинна в це повірити? Я зробила скептичний вираз обличчя, і він палко подивився на мене.
« Ви можете просто погладити її по голові - цього достатньо.»
Невже принц Гейнлі не любить, коли інші люди годують Королеву? Одного разу я чула про собаку, який не їв нічого крім того, що давав господареві. Можливо, те саме відбувається з птахом. Я посміхнулась і кивнула, задаючись питанням, чи я груба, хоча напруження на обличчі принца Хейнлі не послабило.
« Мені шкода.»
« Все добре.»
« Ні... але я все одно вибачаюся. чи не так?
« У неї скоро день народження? »
Принц Гейнлі розсміявся і пояснив: « Я мав на увазі ваш день народження, Ваша Величносте".
"Ви знали?" Я слабо посміхнулася. Великі святкування зазвичай проводилися в дні народження імператорів і імператриць, але мій був надто близький до Нового року. Проведення великих свят підряд за собою може пошкодити суспільній думці і накласти обмеження на дворян. З самого дитинства мої дні народження обмежувалися їданням з сім’єю та знайомими. Принц Гейнлі, звичайно, цього не знав.
Коли я посміхнулася, він зупинився і усміхнувся: « Я знаю день, але не знаю чого б Ви хотіли".
« Ви маєте на увазі подарунок?»
« Я — твій найліпший друг. Я хочу провести цей день з Вами? "
Перш ніж я змогла відповісти, то почула шелест. Замість того, щоб відповісти принцу Гейнлі, я озирнулася і помітила чоловіка, якого не чекала побачити.
Це був Совешу. Якщо не вважати одного лицаря, він йшов сам. Погляд Совішу зупинився на мені і принці Гейнлі.
«... Імператриця".
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr