Глава 37 - виконт Ротешу. Частина - 2
« Чи ви вже не шукали свого друга за листуванням? »
« Так. Якщо він до сих пір не розкрився, то вже напевно ніколи не дізнаюся хто це." - Відповів принц Гейнлі
"Але Ви так хотіли дізнатися хто це, що навіть оприлюднили це..."
« Я не хочу, щоб ця людина почувалася незручно через мене».
Принц Гейнлі дотримався своєї обіцянки. Я соромилася розрізати шматок торта біля нього, коли він розмовляв з дворянкою. Час від часу він дивився на мене, і я просто усміхалася та кивала йому, сподіваючись, що це не здасться дивним.
"Він хороша людина ..."- подумала я про себе. Совішу вбив би принца Хейнлі, якби той сказав щось погане про його наложницю, але Принц не говорив ні слова про Раште.
Розмова перейшов від листів принца Хейнлі до Капмена, його магії і про його військових тактиках. Капмен вимовив лише кілька слів і нічого не говорив про магію, хоча закінчив магічну академію. У рівній мірі він мовчав по інших темах, але моя увага звернулась до дверей, коли вона відкрилася, і хтось увійшов. Це був капітан охорони.
"У чому справа?"- запитала я.
Наші очі зустрілися, і він вклонився мені. Його погляд був прикутий до принца Гейнлі.
"Ваша Величність Імператор".
Совешу повернув голову, і лицар передав йому повідомлення.
"Ви повинні прийти в великий зал". Він звучав серйозно. У кімнаті було тільки двадцять чоловік, тому кожен чітко почув, що він сказав. Всі гості дивилися на нього.
"Це ще чому?" - відповів Совешу.
Капітан, здавалося, не хотів відповідати на це питання при всіх і Совешу вийшов з лицарем на з банкетного залу.
"У чому справа?"
Я хотіла піти за ними, але передумала. Якби я була потрібна, то лицар теж заговорив би зі мною, і я не буду знахарем, якщо це має відношення до Раште або чогось подібного.
« Мені не потрібно йти". Я вирішила і знову повернутися до гостей. Коли настав час, я вийшла з кімнати "Красна троянда" і пішла у великий банкетний зал. Я повинна була перевірити інших гостей, і коли сонце сідали, я мусила перевірити феєрверки.
« Я обіцяла зустрітися з Лорою".
Але атмосфера у великому залі була більш живою, ніж я очікувала.
"Щось сталося?"
Люди зазвичай втомилися на святах, що тривали багато днів. Всі важили востаннє, але енергія зазвичай була не такою, як у перший день. Біля входу я побачила, як люди сміються і розмовляють. Я зніяковіла, і Лора підбігла до мене.
"Ваша Величність, Її величність, Ви чули?"
« Виникла щось цікаве? Я була в кімнаті Червоної Рози, тому я не знаю, що відбувається."
« Щось дуже цікаве сталося». Ноздрі Лаури охопила хвилювання, і вона перевела мене у підхоже місце для розмови. Поблизу було багато смажених морепродуктів, десертів з гарбузового пудінга та молочної кави.
« Ви можете слухати, поки їсте. Це апетитна історія!"
« Що сталося?»- у замішанні запитала я.
Лора підштовхнула до мене гарбузовий пудинг і виделку.
« Дякую, Лора.
« Ви пам'ятаєте Рашту?»
Це була тема, яка мені не подобалася. Я трохи помоститися, але Лора продовжувала говорити про неї.
« Чи ви пам’ятаєте, що вона була рабинею, яка втікала?»
"Так, але ми не можемо говорити про це, пам'ятаєш?"
Совешу сказав, що накаже тих, хто це зробив. Чи можуть вони говорити про це в людному місці? Я хвилювалася, але Лора закричала, перш ніж я змогла зупинити її.
« Вона справді утікала від рабства! Віконт Ротешу вперше прибув на вечірку і дізнався Рашту!»
"Виконт Ротешу?"
« Вона була його рабинею, а потім втекла!»
« Ти впевнена? »
« Так. Якби Імператор був тут, він би зупинив його. Крім того, він був у столиці лише кілька годин. Він не знав ні про чутки про Раште, ані про наказ не говорити про неї. Ось чому він відкрито сказав, що Рашта була рабинею!"
"Ах ..."
« Ронта сказала, що ні, але всі повірили словам Ротешу. Вона виглядала пригніченою.
« А де вони зараз?»
« Коли Рашта втратила свідомість, барон Лант відніс її до спальні. Потім прийшов капітан Королівської гвардії і забрав шина Ротешу. "
Ось чому капітан шукав Совешу. На мить якесь незрозуміле почуття нахлинуло на мене. Чи було це ... виправдання? Да. Я так думала. Сумління розлютило сумління, коли я підозрювала, що поширювали неправдиві чутки про Раште як про утікаючого раба. Почуття образи і смуток тепер стали для мене справжнім задоволенням.
Але в моєму серці був маленький куточок, який не відчував жодного хвилювання. Звідки ж взялося це неприємне відчуття?
Я не могла зрозуміти це, і я вирішила залишити це на деякий час.
У всякому разі, хіба Рада не зрозуміла, що Рашта була рабинею, коли він її врятував? Але навіть якщо він дізнається це зараз, я не думаю, що Совешу зненавидить її. Він привів її сюди через її жалюгідні обставини і його сильне бажання захистити її. І будь Рашта простолюдинкою або бегою рабинею, Совешу все одно любитиме її. Він спробує захистити Рашту від насмішок.
Я не знала, що станеться, але я знала що не хочу втручатися.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr