Глава 30 — Сльози. Частина - 1
Чи східний імператор воюватиме не на життя, а з західним принцом? Останній був запрошений, а наложниця першого розорила їх?
Це було б справжнє видовище. Якщо б це стало відомим для широкого загалу, то й так уже було б об’єктом подальших зловживань та пліток серед палаців і королівських родин.
Але незважаючи на те, що будуть чутки чи ні, дуель повинна бути зупинено.
« Заспокойтеся, Ваша Величність. Принц Гейнлі, Ви наш гість. « Прошу, займіть свої місця.»
Вони обидва сіли, і трапеза продовжувалася. У мене ніколи не було такого важкого готування до спеціального банку.
У мене в животі все перевернулося. Що відбувається? Це було через Рашти чи Совішу? Чи вони обоє винні?
У всіх не було настрою є, тому я нарешті поклала виделку і витерла рот серветкою. І після половини вечері я встала, щоб проводити гостей замість того, аби запропонувати їм десерт. Було б грубо тримати їх у цій незручній атмосфері, і ми в будь-якому випадку зустрінемося знову завтра ввечері.
Я попрямувала в хол, і гості швидко пішли за мною, залишивши Совешу та Гайнлі у їдальні. Як тільки двері зачинилися, до мене підійшла принцеса Соджу і заговорила з похмурим поглядом: « Ми поговоримо завтра, Ваша Величність. Сьогодні ввечері не для розмов. "
« Звичайно. Я теж сподіваюся на це.
Зустріч з принцесою Соджу була, мабуть, найкращою подією у цьому новорічному святі. Її сильний, веселий і привітний характер був приємною для інших. Я обняла її і прошепотіла ніжне прощання: « Прошу, приходьте завтра ».
Принцеса Соджу посміхнулася і кивнулась, а потім вийшла зі своїми лицарями в коридор. Я формально попрощалася з іншим двориком.
Коли залишилося лише кілька палаців, я побачила Рашта наближається до мене. Я думала, що вона має щось сказати, але замість розмови встала поруч зі мною. Чому вона тут? Я хотіла спитати її про це, але потім підійшов Імператор Сірім з Блакитного Богана.
« Прошу, приходьте завтра до Раште. Дякую, що прийшли сьогодні ввечері, Ваша Високість.
Як тільки я вклонилася, Рашта наслідував мене як проводила його разом.
« Е-е... Так. то на Рашту. Здавалося, що я поклоняюся йому разом з Раштою.
Рашта повернулася, щоб подивитися на мене, і запитала доброзичливим голосом: « З вами все гаразд, сестро?»
Я навмисно відійшла від Рашти і підійшла до марки Самонью, одному з наших союзників. Але Рашта знову пішла за мною і з усмішки посміхнулася йому, змусивши маркиза сміятися. Вона продовжувала це, поки не залишився тільки великий князь Капмен.
Чи вона мала набратися сміливості, щоб підійти до нього? Вона підійшла до нього і заговорила лагідним голосом: « Мій пане.
У цей момент на моїй шкірі з’явилася гусяча шкіра. Її голос раптово змінився. Раніше вона була яскравою і голою, але тепер її тон набув глибший. Вона наслідувала мій голос. Це був не ідеально, але було близько.
"Ви будете завтра на спеціальному бенкеті?" - її слова випарувалися в повітрі, коли великий князь мовчки пройшов повз нас. Було ще більше ніяково, що Рашта намагалася наслідувати мене, а не великого князя Капмена, який проминув повз нас.
"Місс Рашта" відірнула її я.
Вона посміхнулась і сказала своїм звичайним солодким голосом: « Так, Ваша Величність ».
Я піддала свої почуття і говорила, як можна спокійно: « Я планувала запитати тебе про це після новорічних свят, але тепер я повинна знати."
"Що таке?"- невинно запитала Рашта.
"Чому ти збрехала всім і казала, що я послала тобі подарунки?"
Рашта підняла брови в замішанні: « Солґала? »
Вона чекала, що я продовжу. Звичайно, її сумління було вразливим.
« Ронта не брехала, Ваша Величносте. Це правда, що імператриця відіслала багато подарунків мені... »
« Я не знаю, звідки виникло це непорозуміння, але я такого не робила»
« Що? Ви злитеся, тому що Рашта сказала, що пише листи ...?"
Я мовчки витріщилася на неї, і Рашта склавала руки разом, а в її очах з’являлися сльози.
« Але віконтеса Верді сказала, що імператриця ніколи не вийде вперед. Імператриця була б збентежена цим. Так що я нічого такого не зробила. Я просто намагалася розважитися".
"Розважатися?" - запитала я.
« І я також допомогла Вам, Ваша Величносте.»
"Могла мені?." запитала я в замішанні.
Рашта виглядала готова знову заплакати: « Ви не хотіли, щоб хтось ще знав, що ви листуєтесь з принцем. Чому ви завжди так боїтеся мене? "
Перш ніж я встигла щось сказати, двері відчинилися, і з'явилися Совешу та принц Гейнлі зі злими виразами обличчя. Здавалося, вони сперечалися один з одним всередині.
«... Хеуо." -слізи Рашти нарешті вирвалися назовні. Свешу здивовано подивився на неї, потім підійшов до неї і витер вологі щоки рукавом.
« Ротта? Чому ти плачеш?»
Сумісний, коли вона заплакала ще сильніше.
« Що сталося, імператриця? Що не так з Раштою?"
« Я поставила їй питання».
« Що Ви запитали в неї? »
« Я запитала, чому вона збрехала і розповідала всім, що я відсилала їй подарунки».
Виникає запитання: « Чи ви запитали її про це? »
« Вона розповідала людям, так що я зробила". Кого ще я повинна була запитати? Я дивилася на нього з подивом. Його губи були щільно стиснуті, і він поперемінно дивився між мною та Раштою, перш ніж зітхнув і запитав: « Якщо Рашта помиляється, то може ми просто залишимо все як є?»
« Я не можу дозволити, щоб моє ім'я стало таким чином."
« Вам не потрібно протистояти Рашті. Це моя вина. Я послав їй подарунки від Вашого імені. "
Моя голова закрутилася. Я дав їй подарунки від мого імені? Рашта широко розплющила очі і подивилася на Совішу: « Це правда, Ваша Величність? »
"З-за мене відбулося непорозуміння" - Совешу кивнув і пробурмотів вибачення, але Рашта похитала головою.
« Ні, Рашта така щаслива. Ви зробили це для мене."
Я стиснула кулак. Я була тим, про кого пліткували через помилку Совешу і Рашти. І Совішу вибачився перед Раштою, яка вважала це зворушливим.
До того я намагалася тримати подалі від Рашти. Я казала собі, що повинна ігнорувати її, я маю відвести погляд і мені все одно. Але зараз - я явно ненавиділа її. І більше того, я ненавиділа Совешу.
Я нетерпляче сказала: « Якщо це Ваша вина...».
Совішу, занурений в романтичне настрій між ними, повернув голову. Він виглядав здивованим, побачивши мене, наче думав, що проблема вирішена.
Я змерзла, побачивши йому в очі: « Ви повинні взяти всю вину на себе, Ваша Величність. Ви визнали відповідальність. Незалежно від обставин, Ви не повинні були використовувати моє ім'я. Хіба це не так, Ваша Величносте?»
Сумління дивувало мене: « Ми дійсно повинні зараз обговорювати це?»
« Так. Тепер, коли Ви визнали свою провину, хіба Ви не повинні бути притягнені до відповідальності?»- строго сказала я.
Колір обличчя Совішу побледив. Я помітила, що він украдкою перекладав погляд з Рашти на принца Гейнлі. Його гордість була поранена перед видатним чоловіком і жінкою, яку він любив, але гордістю його не зраджували імператорові, а чоловіки. Чи повинна я допомогти йому захистити це? НЕТ.
« Чого ви хочете? Ви хочете, щоб я плакав як Рашта? "
"Я хочу, щоб Ви вибачилися".
« Принести вибачення?»
« Прошу вибачення за моє ім’я.»
« Вибач, добре? »
« Оскільки міс Рашта поширює фальшиву інформацію, я сподіваюсь, що вона візьме на себе відповідальність і виправить це."
Совішу висихнув: « Це дійсно необхідно?»
« Боїтеся, що погубите обличчя ваше? Тому що моє обличчя вже розчавлене."
« Якщо ваше обличчя було розчавлене просто відсилання подарунків Раште, то Ви була бідна і дрібна з самого початку."
« Це також погано і дрібно, щоб не виправити цього. Будь ласка, подбайте про це якомога швидше."
« Імператриця повинна зробити це сама. Хіба вам не подобається, коли інші люди говорять від вашого імені? "
«Звичайно.»- відповіла я.
« Чому ви такі обмежені? Ви ж ніколи не була такою раніше, правда? "
« Я повинна сказати це вам. І говори зі мною ввічливо, Совешу. "
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr