Розділ 21 - Фальшивий. Частина - 2
"Ні, ні." Мій голос був непереконливим, але було ясно, що слух буде поширюватися як лісова пожежа. Я стиснула келих з шампанським і постаралася придати ногах сили. У мене пливло перед очима. Я просто хотіла повернутися в західний палац, кричати від люті, але я не могла показати навіть дріжджі.
"Місс Рашта, мабуть щось неправильно зрозуміла"- я говорила спокійно, а інші дами гіхікали і казали: « Це так?» Я не знала, чи вони повірили мені. Люди схильні відкидати виправдання тих, хто постраждав від пліток. Я не хотіла вкладатись у це настільки, наскільки це було можливо, але тепер, коли справа дійшла до цього, нічого не можна було зробити. Пізніше я покличу Рашту і запитаю. Глибоко зітхнувши, я передала наполовину повний склянці слуги.
"О, я думаю, що танці ось-ось почнуться." герцогиня Туанія перебільшено засміявся. Як вона помітила, музиканти зупинилися на своїх нотах і розмовляли один з одним.
У бальних танцях було одне правило - не можна танцювати з одним і тим же партнером два рази підряд. Правило дозволяло танцювати з декількома партнерами, але партнер для першого танцю вважався найважливішим.
Групи почали розділятися і шукати своїх партнерів, перш ніж відправитися в центр. Ті, хто не хотів танцювати, вийшли на периферію.
"У Совішу буде перший танець з Раштою"- подумала Імператриця.
Відколи ми одружилися, Я завжди танцюю зі мною перший танець. Цього року, однак, у мене було передчуття, хто буде його партнером на цей раз. Я прикидається, що відвернулася, але встигла побачити, як Совешу бере Рашту за руку і щось їй говорить. Рашта, щаслива, подивилася на мене. Її погляд перетворився на вибачення, і голова Совешу теж повернулася. Я відвела погляд, перш ніж наші очі зустрілися, і тримала свій підборіддя високо, крокуючи геть.
Єдиним чоловіком, який міг попросити імператрицю про перший танець, був імператор. Ніхто більше не попросив би мене танцювати, так що я вирішила, що краще залишити це місце, щоб захистити свою гордість.
Перед герцогинею Туанія, найпопулярнішою жінкою в найвищому суспільстві, вже кілька поклонників стояли на колінах запрошуючи її на танець. Я нічого не могла вдіяти, але мій погляд знову звернувся до Раште і Совішу. Я розмовляв з прем'єр-міністром. На щастя, Рашта пильно дивилася на герцогиню Туанію.
« Я рада, що наші очі не зустрілися". - подумала я. Не хотіла, щоб вони помітили мій погляд. Я підійшла ближче до стіни, сподіваючись, що мої очі більше не зустрінуться з ними. Але коли я досягла мети, то почала дзижчати.
Я подивилася навколо. Очі натовпу були прикуті до блукаючого принца Гейнлі. Дві молоді дами хіхікали, їх щоки спалахнули від сорому. Багато, здавалося, ворожили, кого принц запросить на перший танець, і він, здається, насолоджувався загальним зацікавленням. Я все ще була засмучена через Совешу і Рашти, і в мене не було часу зосередитися на цьому принці та про чутки про нього. Для мене не мало значення, з ким він буде танцювати...
« Ой. Ви були тут?
Натовп зажджав ще більше. Я дістала свій веер і подивилася на нього. Коли наші погляди зустрілися, принц Гейнлі опустив очі і посміхнувся.
« Я пройшов половину цієї кімнати, щоб знайти Вас".
Принц Гейнлі дістав троянду і з розою в руці він опустився на одне коліно та подивився на мене. На мить я була здивована його поведінкою.
« Я думаю, що він збирається запросити Імператрицу на танець!»
Тільки почувши чийсь переляканий голос, я зрозуміла, що відбувається. Хтось хотів запросити Імператрицю на перший танець? А тим кимось був принц Гейнлі? Мої губи від подиву розсунулися.
« Ви добре танцюєте, Ваша Величносте?»
Хоча він був на колінах, як типовий лицар, проте голос принца Гейнлі був ігримом. Я завагалася на мить.
Я вже була втягнута у різні погані чутки про Раште і Радішу. Можливо, ще більше непорозумінь з'явиться, якщо я потанцюю з цим бабником. Однак відмовитися від пропозиції можна було лише після того, як декілька людей запросили на танець або ж після кількох танців. Єдиний, хто попросив на перший танець - це принц Хейнлі. У цій ситуації, якби я відмовилася, я б ображала його - принаймні, така ситуація вважалася образою в найвищому суспільстві. Іншого вибору не було.
«Дуже добре. Можеш прослідувати за мною? і принц Гейнлі випростався.
« Яка ж я певна! Якщо Ви кілька разів прийдете мені на ногу, я проігнорую це.
"Це не відбудеться" - відповіла Імператриця.
« Не хвилюйтеся. Я буду мовчати. потім простягнув руку. Я поклала руку на його, і ми пішли до центру танців. Совішу і Рашта також були там. Совішу підняв брови у вигляді принца Хейнлі.
Принц сказав: "Добре.
« Що ви маєте на увазі?»- в замішанні запитала Імператриця.
« Те, як ви дивитесь на мене. Ви не звертали на мене багато уваги вчора. Сьогодні я одягнувся краще, його слова звучали огидою.
"Ну, ви не вірите в це" - продовжував принц.
Він хотів, щоб я сказала, що вчора він був одягнений так чудово що б я відкрила рот?
Перш ніж я знайшла потрібні слова, менеет задзвонив. Коли ми почали кружляти під звуки скрипки, все навколо завертелося в поле зору. Герцогиня Туанія, яка була проголошена бабкою суспільства, вибрала молодого і чудового віконта Ландра. Герцог Лілтеанг танцював зі своєю дружиною, а Лора танцювала з своєї найліпшої подруги, міс Алішут, замість чоловіка. І Совішу танцював с...
Мені не сподобався цей крутий танець. Я бачила те, чого я не хотіла бачити. Коли я зітхнула, до мене підійшов принц Гейнлі настільки близько, що його губи опинилися біля мого вуха і сказав: « Я знаю краще, ніж будь-хто інший, а непотрібні чутки поширюються зі швидкістю світла»
Я відчувала, що моє тіло знову падає. Я подивилася на нього з подивом, і високомірна усмішка осяяла його обличчя.
"Ви маєте на увазі історію, коли я надсилала подарунки міс Раште?"
Він кивнув, коли він знову підійшов. Це було дивовижно, що він намагався потішити мене.
Нарешті солодка музика закінчилась. Якийсь час я пильно дивилася на нього, намагаючись зрозуміти, чи не сміється він наді мною.
«... Дякую.
Мені стало соромно, що я повірила, він бабник. І я була вдячна за те що принц Гейнлі взагалі не повірив чуткам про мене.
« Я теж не вірю»- сказала імператриця
"Що?"- в непорозуміннї запитав принц.
"Слух, що ти бабник"
Він раптом розізлився сміхом, і я злякалася. Невже чутки реальні? У мене почервоніло обличчя, і я обернулася, щоб приховати це. Тепер, коли перший танець закінчився, я хотіла нарешті піти в самий кінець кімнати.
"Імператриця, цього разу зі мною"- сказав Совешу
Совішу не залишиться осторонь цього разу. Я поклала свою руку на його з невеликим зітханням. Я знала, що він запрошує тільки тому, ніби за правилами він не міг танцювати з Раштою знову, і я була засмучена через те що мусила погодитись. Але, як я сказала Совішу, ми повинні були показати приклад наших стосунків.
Поруч з ним Рашта запросила принца Хейнлі на танець.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr