Розділ 8 - Питання від наложниці - Частина 1
"Ваша Величність, великий князь Лілтаян, прислав вам подарунок, шовк з чужих земель."
Майбутні дами, закінчили готувати мене на день раніше, ніж зазвичай, тому я сиділа з ними, коли пила каву і їла свій сніданок. Тим часом, принц Лілтаян, прислав мені слугу з подарунком.
Я підняла погляд від своєї кавової чашки і подивилася на предмет, який перед собою простягав слуга. Це була прекрасна синя, шовкова тканина, яка сяяла як луска риби.
Я зітхнула і відісула чашку кави. Шовк, виглядав красиво і дорого, але було важко прийняти його з огляду на наміри відправника...
Принц Лілтаян, був дядьком Совешу і два роки старший за свого племінника. Він не хотів бути імператором, він регулярно підкупував мене коштовними подарунками і просив про борг, тому що я стала Імператрицею та маю певний вплив. Якщо я прийму подарунок, до нього напевно в комплекті, йдуть складні вимоги.
"Спасибі, але скажіть йому, що я не можу прийняти це, тому що це може викликати непорозуміння."
Колись це траплялося багато разів, а слуга посміхнувся. Він пробурмотів шанобливе "Да" і відступив.
"Джентльмен ще не втомився..."
Коли двері зачинилися, графиня Еліза, висловила свою думку, і інші пані розізлилися сміхом. Атмосфера, знову мирна.
Абсолютно несподівано, був оголошений другий відвідувач. Я ходила в центральний палац після сніданку, кожного ранку, тому раніше сюди приходило мало відвідувачів. Але, два людини за один ранок? Я дозволила вхід відвідувачеві, мені було цікаво хто це.
На щастя, другий відвідувач не був слугою дворянина, який пропонував хабарі, а чиновником, котрий прийшов координувати порядку дня. Це було нескладне завдання, і після обміну кількома словами, він пішов.
На моє здивування, з'явився третій відвідувач.
Цього разу, це була Рашта, з якою я думала, що буду рідко зустрічатись обличчям до обличчя.
« Ротта? Справді?»
Я здивовано озирнулася на сторожа. Він схилив голову і відповів « Да» з презирством. Графиня Еліза знову клацнула мовою.
« Чому вона сюди прийшла? »
Вартовий не знав, тільки стояв біля дверей і проголошував про прибуття відвідувачів. Але, здавалося, що він відчував себе відповідальним, розповідаючи мені новини, і на його обличчі, було збентежений вираз. Графиня Еліза, з тривогою, повернулася до мене.
« Чи ви приймете її, ваша високість?»
« Що ж...»
Чесно кажучи, я взагалі не хотіла з нею зустрічатися. Чому я повинна бути зобов'язана бачити когось, хто тільки поранив би мої почуття? Коли-небудь, я зможу сміятися і розмовляти з Совешу, навіть якщо поруч з ним буде багато гарних наложниць. Проте, цей час ще не настав, мені все ще важко, легко ставитися до коханки Совішу.
Тим не менш...
"Впусти її."
Графиня Еліза, скрикнула від подиву.
"Ваша Величність!"
Я підняла руку, в якій була чашка, наполовину наповнена каву. Я не хотіла її бачити, але Рашта була просто наложницею, і перша любов Совішу... це було кохання? Перша жінка, яку він любив. Совешу, був холодний зі мною з тих пір, як вона народилася.
« Це наша друга зустріч, Ваша Величносте. Я Рашта.
Я не знала, чи прикидалася вона, що не знає і не піклується про інцидент з Лорою, але Рашта, вітала мене з яскравою посмішкою, як тільки вона увійшла.
Графиня Еліза, не приховувала свого незадоволення і відсиджувалася в кам'яній тиші, поки я розмивала свої лицьові м"язи, у щось настільки порожнє, наскільки це можливо. На щастя, у мене була велика практика, приховувати свої емоції в ситуаціях, які не були ідеальними.
Я привітала її рукою.
« Тепер, на відміну від нашої попередньої зустрічі, я впевнена, що ти — його Наложниця. Вітаю. "
« Дякую!»
... Що я повинна зараз сказати? Я трохи подумала і вирішила відразу перейти до справи.
"Що привело тебе сюди?"
« Що привело мене сюди?»
«?»
« Ми з вами тепер як сестри, Ваша Величносте. Сім'я."
Графиня Еліза була застигнутою зненацька і піддалася холодною каву. Вона піднесла руку до рота, кашляла і втупилася на Рашту. Я також була збита з пантелику. Що я тільки що почула? Сестри? Сім'я?
"Сім'я?"
"Тому що у нас один чоловік."
Моє гладеньке обличчя, майже згорнулося в трубочку. Я боролась, щоб придушити смагаючий нерв. Контракт наложниці був буквально, контрактом і не були визнані частиною Імператорської родини. Під час контракту, наложниці могли отримати певну кількість багатства, але якщо договір не був проданий, вона мусила залишати Імператорський палац. Діти, народжені наложницями, не вважалися принцами або принцесами навіть тоді, коли вони були дітьми Імператора.
Але тепер ця дівчина вважає нас сім'єю тільки тому, що у нас один чоловік? У цьому утвердженні, було так багато помилок, що я навіть не знала, з чого почати. Коли я заспокоювала свої думки, Рашта разом зі мною склала руки і сказала: « Я не хочу нічого робити ».
« Чи можу я називати вас сестрою? »
Її слова охололи мене. Я підтиснула губи вниз. Це, була межа моєї щедрості.
« Ні!»
Вираз обличчя Рашти, стало похмурим. Вона моргнула і подивилася на мене, наче в переляку. Вона не сподівалася такої відповіді. Це було більш дивовижно для мене. Вона практично сказала: « Так, давай будемо сестрами. Я забрала твого чоловіка, але ми можемо вжитися. "
« Це тому, що ви не любите Рашту?»
Її великі очі, наче лані, стали мокрими від сліз.
"Справа не в тому, що я ненавиджу тебе"
Звичайно, я ненавиділа її.
"Можливо, ти стала наложницею Імператора, але моєю сестрою тобі не стати."
Я намагалась пояснити цю трудну правду з усмішкою, але Рашта лише плакала. Мабуть, вона думала, що я висмію її. Посмішка не спрацювала, тому я витерла її сльози і вирішила закінчити нашу зустріч.
« Уходи.»
Після того як Рашти пішли, всі хто був у кімнаті в шокі переглянулися.
« Справді... Я дійсно не знаю, що сказати про неї".
Графінія Еліза була приголомшена. Як і інші дами. Більшість з них ніколи раніше не зустрічали наложниці Імператора, вже не кажучи про те, щоб та, так розмовляла з Імператрицею і говорила їй такі речі. Нахмурившись, я повернулася до старої фрейліни.
« Це те, на що схожа Наложниця?»
Хоча я була в Імператорському палаці з раннього дитинства, але ніколи не зустрічала жодної наложниці попереднього імператора, поки навчалась у суді. Я ще не була достатньо дорослою, щоб дебютувати в суспільстві, тому я не мала ніякого відношення до наложниць покійного Імператора.
« Люди рідко бачать Імператрицю. Це тільки ранило б почуття обох, і наложниці не хочуть, щоб Імператриця їх ненавиділа."
«...»
Можливо, Совішу сподобався такий персонаж, як Рашта. Графиня Еліза зітхнула.
« Їй знадобиться фрейліна, а то й пізно. Імператор каже, що вона простолюдинка, але боюся, вона зовсім не схожа на простачку. Цікаво, чи захоче якась молода жінка бути фрейліною наложниці..."
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr