Під артилерійським обстрілом Церква дезорганізувалася та поступово розділилася, тоді як Воїни Божої Кари, які не постраждали, прискорили свій наступ та залишили Армію Суду позаду.
Раптом Блискавка помітила дивну ситуацію.
Вершник, одягнений як священик, сяючи жовтим світлом, швидко перетнув скелясту гірську дорогу ззаду та знову стабілізував розсіяне військо. Військо почало рухатися далі під керівництвом вершника. Цього разу замість того, щоб вишикуватися в упорядковані ряди, воно було розсіяне так, що пізніші ядра не змогли досягти перших значних результатів.
Це була Чиста Відьма.
Вона готувалася направити дві гармати для атаки на місцевість, де невдовзі мала пройти Чиста Відьма церкви, коли почула крик Меґі.
«Обережно!»
Блискавка раптово підняла своє тіло на понад 10 метрів угору, перш ніж рій сарани промайнув під її ногами, немов коричнева хмара.
Не змігши атакувати, вони скрутилися разом, утворюючи нечітку чоловічу подобу. «Гнилі покидьки, як ви смієте діяти проти Церкви? Ідіть до біса!»
«Меґі, продовжуй направляти гармати!» Блискавка опустила вітрозахисну завісу, направила пістолет на рій і сказала: «Вбивство співвітчизників викликає у тебе таке почуття слави? Помри!»
...
Вороги з'явилися у полі зору Денні. Цього разу воїнів було набагато більше, ніж раніше. Туманні гори були вкриті блиском обладунків. Воїни Божої Кари тепер не використовували тактику повільного просування вперед, прикриті щитами, а радше атакували з самого початку.
Дивлячись на океан ворогів, що мчали, він відчував їхню величезну швидкість. Спітнілі долоні зробили його рушницю липкою. Він бачив подібне лише на стіні, коли настали Місяці Демонів, тисячі демонічних звірів, незважаючи на смерть, шалено атакували стіни. Все, що з’являлося на їхньому шляху, було б безжально розірване. Але тепер Перша Армія зіткнулася з ворогами, сильнішими за демонічних звірів.
Але Денні не боявся. Демонічні звірі не могли пробити ту низьку кам'яну стіну, на якій боролося військо, і тепер корпус Церкви буде зупинений обороною Першої армії!
Більше того, жінка, яку він хотів захистити, знаходилася одразу за їхньою позицією.
Коли Денні вранці зайшов до окопів, він побачив знайому постать у зеленому, яка обернулася та посміхнулася йому. Хоча він знав, що це було з ввічливості, це усміхнене обличчя все ще було схоже на квітучу бруньку, що вкоренилася в його серці.
Він ніколи не думав, що вона прийде з Роландом на це поле битви.
У будь-якому разі, він не дозволив би ворогу прорвати лінію оборони.
Шкода, що Лорд Залізна Сокира виключив його з команди влучних стрільців після порушення військової дисципліни. Якби його зброю не замінили на звичайну гвинтівку, він би вже провчив Армію Божої Кари.
«Вони щойно перетнули помітку в 300 метрів!» — доповів Молт про відстань до ворогів. «Списометальники!»
«Бачу». Денні поплескав маленького чоловічка по голові. «Бережи себе».
Молта, який став жертвою власних дій, після загоєння ран понизили до звання звичайного стрільця. Однак, оскільки він був співучасником, а не ув'язненим, головнокомандувач був поблажливим і стягнув з нього лише одну місячну зарплату.
Правда полягала в тому, що цього разу наступальна атака противника була настільки стрімкою, що чотири кулеметні позиції не змогли повністю зупинити Армію Божої Кари. Коли пил після Армії Божої Кари та дим від польової артилерії наповнили повітря, у переплетеній вогневій мережі з'явилося кілька амбразур.
Солдати Армії Божої Кари, що кинулися попереду, перетнули червону лінію дальності мушкетерів.
«Відстань 200 метрів, остерігайтесь списів!»
«Лягай!»
«Сам лягай!»
З окопів лунали безперервні крики. Денні вистрілив усі п'ять куль за один раз, а потім впав на землю. Одночасно він перезарядив рушницю. Після атаки списів він підвівся і знову натиснув на курок, стріляючи в найближчого ворога.
На такій відстані револьверні гвинтівки були такими ж потужними, як і нова зброя. Денні майже бачив кам'яні обличчя Воїнів Божої Кари, які виглядали так, ніби навколишня артилерія та вогонь не мали до них жодного стосунку. Поки куля не пробила груди та шию Воїна Божої Кари та не розтрощила йому голову, той тремтів, бажаючи зупинитися та бризнути блакитною кров'ю.
Коли все більше і більше ворогів перетинало лінію вогню, Денні швидко витратив три попередньо заряджені патронники. Згідно з заздалегідь розробленим планом, він швидко переніс свою рушницю до другої траншеї.
Тільки-но він зайшов у окоп і побачив своїх товаришів по команді, з неба впала чорна тінь. Раптом Воїн Божої Кари підскочив і перетнув колючий дріт перед окопом, розмахуючи великим мечем, щоб розрубати його на шматки!
«Біжи!!!» Він спіймав Молта ззаду і притягнув його до себе.
Пролунав гучний шум!
Денні раптом відчув, що його рука заніміла, і опустився.
Коли він розплющив очі, Молт, який був у нього на руках, був перерізаний по талії.
Молт спостерігав за ним, роззявивши рота. Він плювався кров’ю, але більше не міг говорити.
Денні відчув гудіння в голові та закричав, але Воїн Божої Кари вже кинувся на нього. Воїни Божої Кари відрубали Денні руки, і обличчя теж мало не розрізали.
Раптом Денні навіть побачив шорстке лезо, заплямоване його кров’ю.
Тільки-но він подумав, що помре, як у його очах спалахнув ще одне холодне сяйво. Два мечі, що зіткнулися, спалахнули полум'ям, і зброя Воїна Божої Кари впала на землю!
Жінка з довгим чорним хвостом, що звисав до талії, та очима, що блищали золотим сяйвом, з'явилася над тунелем, немов нездоланна гора.
Воїн Божої Кари, який втратив свої мечі, навіть не здригнувся і атакував її.
Через мить він упав мертвим на землю. Йому без жодного опору розтрощили голову.
Синьо-біла суміш бризнула на обличчя Денні.
«Ходімо».
Вона глянула на переляканих солдатів і холодно виплюнула свої слова, перш ніж вступити в бій з двома іншими Воїнами Божої Кари, які підбігли за цей час.
«Цей хлопець поранений!»
«Заберіть його звідси!»
«З Молтом», — хрипким голосом сказав Денні, обіймаючи маленького чоловіка тим, що залишилося від його рук.
«Він мертвий!» — крикнув хтось. — «Ти хочеш вбити і нас всіх теж?»
Товариші по команді позаду нього схопили його за відрубані залишки рук та потягли вглиб траншеї, поки безжиттєвий Молт поступово зникав з поля зору Денні.
...
Блискавка на повній швидкості влетіла в тил рою та натиснула на курок.
Вона розгадала деталі ворога. Вбити кожну комаху в рої було б складним завданням, але Чиста Відьма вже втратила частину магії, особливо враховуючи те, що Меґі перетворилася на природного ворога сарани — ластівку. Меґі продовжувала відганяти рій і змусила його згорнутися в клубок, перш ніж витягнути пістолет і вистрілити. Зрештою, до її вух долинуло люте прокляття, а потім рев.
Чиста Відьма не змогла довго це терпіти.
Коли Блискавка вже збиралася відступити та перезарядитися, сарана раптово розвернулася та кинулася до землі.
«Меґі!»
Маленька дівчинка вигукнула.
«Ах!»
Величезний яструб склав свої орлині крила та люто полетів на рій унизу своєю пащею.
«Що це? Це... неможливо!» — шум сарани перетворився на крик. Вона хотіла розвернутися, щоб втекти, але було вже надто пізно.
Меґі без зусиль проковтнула рій і двічі пожувала. «Жахливо!»
Блискавка знизала плечами і засунула пістолет за пояс. «Бо вони не смажені й не приправлені».
До того часу вона не помічала, що на її тілі з'явилося все більше плям крові. Під час перших досліджень вона кілька разів стикалася з роєм, і зуби цієї сарани були схожі на тверді пилки. Якби це були звичайні люди, можливо, їм було б нелегко уникнути цієї гнучкої атаки.
Дивлячись на табір, вкритий кратерами та трупами, Блискавка глибоко вдихнула. «Нам більше не потрібно наводити артилерію. Давай підтримаємо Його Величність».
«Так!»