«Який приємний сюрприз», — подумав Роланд.
Він не очікував, що замість того, щоб просто послати кількох бойових відьом на допомогу, сюди прибуде сама Тіллі. Це означало, що вона вже вирішила проблему на Сплячому Острові, або ж їй поки що не потрібно турбуватися про його стабільність.
Наступного дня після отримання листа Роланд чекав на Тіллі на Мілкому Пляжі разом з Анною та іншими відьмами.
Через півмісяця на пляжі можна було чітко побачити сліди роботи.
Навколо схилу вже були побудовані прості дерев'яні будинки та робочі сараї, які стали прототипом майбутнього складу та матроського гуртожитку. Навітряні сторони дерев'яних будинків були пофарбовані помаранчевим антикорозійним покриттям для захисту від морського вітру, і водночас покриття також надавало будинкам дуже гарного та вражаючого вигляду. 30-метровий плацдарм був вирівняний, а його зовнішня сторона була зроблена з цегли. Тепер він служив тимчасовим причалом, а природна глибоководна гавань навіть позбавила Роланда клопоту з будівництва естакади. Навіть трищоглові кораблі могли швартуватися тут прямо біля причалу.
Оскільки більшість відьом вперше побачили Мілкий Пляж на етапі розробки, вони всі з цікавістю озиралися навколо.
«Та величезна яма — це зруйнована верф? Що вони там зараз роблять?» Анна підійшла до Роланда і вказала на віддалене місце, де багато робітників, здавалося, були дуже зайняті своєю роботою.
«Гм, отже ти теж про це чула», — сказав Роланд з легким збентеженням.
«Звісно, Нана сказала мені того ж дня, коли троє робітників зламали ноги».
Обвал верфі та вибух коксової печі під час випробувального запуску стали великими аваріями цього року в прикордонному регіоні. Останнє можна вважати ціною, яку йому довелося заплатити під час розробки та експлуатації. Однак перше було здебільшого спричинено його власними необережними помилками.
З огляду на м’який ґрунт у Мілкого Пляжу, міністр будівництва Карл запропонував побудувати верф поблизу пагорбів, оскільки це місце могло б забезпечити їм міцніший фундамент. Однак Роланд одразу відмовив у пропозиції Карла через обмеження в часі. Оскільки будівництво схилу шляхом опускання пагорбів вже зайняло багато часу, то якби вони будували верф старим способом, йому довелося б чекати до наступного року, щоб розпочати будівництво пароплава для Грома.
Що ж до проблеми з м’яким фундаментом, то він вважав, що це не має великого значення, якщо він попросить Лотос побудувати сталеву конструкцію верфі та залити її бетоном для захисту.
Спочатку проєкт пройшов добре, як він і очікував. Вертикальні стіни, призначені для захисту сталевої конструкції, здавалися досить міцними після застигання бетону. Роланд тоді був дуже задоволений собою, вважаючи, що всі ці експерти з цивільного будівництва були перехваленими. На його подив, зрештою стався нещасний випадок, поки робітники встановлювали решітчасту решітку.
Щойно Колібрі опустила решітку товщиною в одну руку, та впала разом з бетонними стінами з обох боків, поховавши всередині робітників-монтажників. Хоча Колібрі одразу зробила решітку легкою, як пір'їнка, робітники все одно отримали важкі поранення. Ніхто з них не вижив би, якби не Нана.
Розслідування пізніше показало, що під час заливання бетону частина піску та бруду просідала під ногами робітників і осідала на дно, в результаті чого вертикальні стіни не щільно прилягали до підлоги, а здавалося б міцні з'єднувальні елементи між підлогою та вертикальними стінами були лише тонким шаром бетону. У момент, коли важкі решітки були встановлені в стіну, сталева конструкція не витримала ваги та раптово обвалилася разом зі стінами.
У сучасність це була б тяжка провина зі сторони Роланда. Однак у цю епоху під час будівництва часто траплялися нещасні випадки, і ніхто не сприймав це серйозно, не кажучи вже про те, щоб звинувачувати в цьому лорда. Лише сам Роланд відчував провину та глибоко співчував робітникам.
Він прокашлявся, щоб зібратися з думками, і сказав: «Вони будують земляну підпірну стіну з дерев’яними стовпами».
«Щоб запобігти обвалу землі біля верфі?» Анна швидко зрозуміла, що мав на увазі Роланд.
«Гм, це як коріння дерева. Дерев’яні стовпи перехрещені та встромлені в землю, щоб збільшити тертя, тож вертикальні стіни не впадуть», – кивнув і сказав Роланд. Цього разу він ретельно перевірить, чи був у конструкції просівший пісок та бруд, коли заливатиме бетон, оскільки він вже отримав свій урок.
«Дивіться, наближається корабель!» — раптом вигукнула Таємничий Місяць.
Усі люди подивилися на місце, де зустрічалися море та небо, і побачили вітрильний корабель з рожевим прапором, що повільно рухався до них.
Безсумнівно, корабель, що подорожує навколо Найпівденнішого регіону до глибини Західного Регіону, мусив бути Чарівною Красунею зі Сплячого Острова.
Коли корабель наблизився до пляжу Мілкого Пляжу, він деякий час похитався на морі, щоб змінити напрямок, перш ніж пришвартуватися до берега. Очевидно, вони не впізнали Мілкий Пляж з першого погляду.
Роланд знову зустрів Тіллі Вімблдон, принцесу Тіллі з королівства Грейкасл.
Він простягнув їй власну праву руку, а потім тепло потиснув їй руку. Вони не бачилися вже кілька місяців, але, побачивши усміхнений вираз обличчя одне одного, вони все ще відчували тісний зв'язок.
«Яке чудове возз’єднання», – подумав Роланд.
Відьми не вітали Тіллі та її відьом настільки ж стримано.
Мед, Свічка та Евелін одразу підійшли та обійняли своїх старих друзів. Андреа обійняла Соловей за плечі, зовсім нехтуючи манерами благородної леді. Венді тримала Попіл за руку, розпитуючи про її нещодавню ситуацію. М'яке Пір'я, однак, була дуже здивована, дізнавшись, що з Тіллі також прийшла відьма з Асоціації Кривавих Ікол.
«Чому ти сюди прийшла?» М’яке Пір’я підійшла до відьми, яка виглядала трохи блідою, і запитала: «Гайді Морган послала тебе сюди, бо не отримала жодного звіту від Іффі та мене?»
«Ні, леді Гайді зараз на кораблі», – відповіла відьма, хитаючи головою.
«Що? Ти маєш на увазі, що вона також прибула до Західного регіону?» — здивовано вигукнула М’яке Пір’я, привернувши загальну увагу.
З її голосу було не складно зрозуміти, що вона налякана.
«Хто така Гайді?»
«Здається, вона лідер Асоціації Кривавих Ікол?»
«Ах, так. Іффі згадувала про неї».
«Що вона тут робитиме?»
Роланд подивився на Тіллі та запитав: «Ти вже вирішила твої з нею розбіжності?»
«Якщо ти маєш на увазі чи вона зараз під контролем, тоді так. Мій план спрацював, і Гайді справді спробувала вбити підробку, яку ми видали за Енні. Проте вона відмовилася сказати мені, куди поділися відьми, відкинуті Асоціацією Кривавих Ікол. Вона сказала, що скаже лише тобі, і лише тоді, коли побачить тебе», — сказала Тіллі, розводячи руками.
«Мені?» — збентежено запитав Роланд.
«Так, я гадаю, вона вважає тебе своєю останньою рятівною мотузкою». У Тіллі сіпнулося око і вона продовжила: «Тепер ти правитель Грейкаслу, представник світської знаті. Вона, мабуть, думає, що якщо дасть тобі достатньо прибутку, ти врятуєш її або навіть допоможеш їй повернути свою владу в Королівстві Вовчого Серця».
«Ти намагаєшся нагадати мені, що робити?» — Роланд не міг стримати сміху. Він мусив визнати, що Тіллі була досить милою, коли вдавала необережність і ходила колами навколо теми. «Повір мені, якби я був людиною, яка обмінює життя відьом на влакну користь, ти б ніколи не привела її сюди. Отже, то хто ця відьма, з якою я збираюся зустрітися? Здається, я ніколи раніше її не зустрічав».
«Сутінки, бойова відьма Асоціації Кривавих Ікол. Якби вона не використовувала Насіння Симбіозу для підтримки життя Гайді, я боюся, що та не змогла б дожити до Міста Невервінтер», – відповіла Тіллі.