Змієзуб зовсім не очікував, що попереду очікувало ще багато чого неймовірного — наступне оголошення промовця зробило його нерухомим.
«Через п'ять днів, а саме на другий тиждень першого місяця весни, мерія буде роздавати пайки на площі! Кожен зможе прийти сюди, щоб взяти дві миски гарячої вівсяної каші, одну на обід і одну на вечерю. Громадяни, давайте всі подякуємо принцу за його щедрість!»
На це натовп заворушився.
«Боже мій, Гейл мала рацію — це справді оголосили!»
«Так, я прийшов просто щоб це підтвердити».
«Невже мої вуха обманюють мене? Кожен день безкоштовна вівсянка?»
«Ти теж підеш, хіба у тебе немає вдома вівса та сушеного м’яса?»
«Це все ще дві безкоштовні страви! Лорд не забороняв мені приходити. Ти що, не чув, що він сказав «усім»?
«Господи!» Хтось раптом вигукнув. «Невже вівсянка справді безкоштовна? Як довго це триватиме?»
Це питання хвилювало всіх. Натовп затих і хором обернувся, щоб подивитися на мовця.
Служитель дочекався, поки добра новина вляжеться, а потім спокійно оголосив: «Саме так! Вівсяна каша дійсно безкоштовна, і її роздача триватиме до кінця місяців демонів! Розкажіть про цю новину всім своїм сусідам і друзям, тому що Його Високість завжди залишатиметься вірним своїм обіцянкам!»
Сотні осіб миттєво захвилювалися, але Змієзуб все ще не міг повірити своїм вухам.
«Безкоштовна їжа? Що це означає? Це означає, що вони можуть тимчасово уникнути загрози Канаса та голодування в снігу. Ні, не лише вони, а й усі інші щури зможуть запросто отримувати їжу. Тепер їх буде ще складніше контролювати!
Канас не буде просто сидіти осторонь і дозволяти цьому статися, тож що він робитиме? Відправить когось, щоб розігнати натовп та зірвати роздачу... чи підкупити чиновників мерії, щоб вони скинули всю вівсянку в річку Червоної Води?»
Однак Змієзуб також помітив, що мовець постійно згадував «Його Високість», що означало, що роздавати пайки віддав легендарний принц Роланд, а не герцог чи п’ять сімей. Чи дозволить він цим щурам безсоромно заважати, чи справді відрізнятиметься від інших дворян?
Він не довіряв нікому з шляхтичів, і день, коли Папір забрали, був ще свіжий у його пам’яті.
Проте тихий голосок у його голові постійно запитував його: «А що, якщо це правда, що, якщо... це правда?»
На щастя, його сумніви тривали недовго, тому що служитель сім’ї Лосів на сцені почав читати чергове повідомлення — раніше він думав, що ці накази — це просто хитрощі дворян, щоб познущатися з громадян, і вони не мають нічого спільного з такими сиротами, як він, але ще більш дивним, ніж два останні повідомлення, було третє, яке стосувалося безпосередньо щурів.
«Громадяни, прислухайтеся! Попереду світліші дні!» Диктор вигукнув щось, щоб заспокоїти натовп, а потім сказав: «Через п’ять днів, коли почнеться роздача вівсяної каші, Його Високість почне розправлятися зі злочинністю у Форетці Лонгсонг, включаючи вуличні організації, крадіжки та будь-яку поведінку, яка загрожує безпеці та речам громадян. Коли прийде час, будь ласка, не вештайтеся на вулицях та не відвідуйте паби, казино та інші небезпечні місця, щоб запобігти зайвій шкоді!»
«Порядок у фортеці повинні підтримувати всі громадяни, а мерія наразі набирає офіцерів громадської безпеки та поліцію. Далі я поясню вимоги!»
Змієзубу більше не хотілося слухати, тому він вибрався з натовпу і побіг до багаття. «Швидше, повертаймося!»
«Ти закінчив слухати?» Соняшник потерла руки і неохоче сказала: «Тобі треба зігрітися, перш ніж йти».
«Ні, ми повинні йти вже зараз!» — нагально сказав він.
«Що сталося?» Джо відчував, що щось не так.
«Я поясню тобі дорогою». Змієзуб тупнув ногою. «Нам потрібно негайно повернутися, інакше Канас дізнається про це через когось іншого, і нам буде кінець!»
...
Місцем збору щурів у західній зоні був двоповерховий будинок глибоко в Безкінечній Смузі.
Канас був страхітливою одноокою людиною, а його характер і методи були настільки ж жорстокими, як і зовнішність. Змієзуб особисто бачив, як він прибив когось до стіни, а потім побив його до смерті. У той же час він контролював продовольче забезпечення кількох організацій щурів у цьому районі, тому ніхто не смів його зневажати.
Змієзуб почувався так само, тож обережно став навколішки перед Канасом і розповів йому про повідомлення.
«Лорд міста націлився на нас? Що це за дурниці?» — запитав насуплено Канас.
«...Це не володар міста», — обережно нагадав Змієзуб. «Мовець говорив про принца».
«Та що ти в біса знаєш?» Канас сплюнув. «Жоден дворянин, незалежно від того, наскільки він важливий, не може нічого зробити на чужій території. Це Фортеця Лонгсонг, а не Прикордонне чи Королівське місто, і вельможі Жимолостей чи Лосів тут, тож він нічого не може зробити. То що, якщо він так званий захисник західного регіону? Просто подивися, хто сидить у замку. Можливо він і керує королівством, але кого тут хвилюють його накази?»
«Ти правий», — тихо сказала дівчина поруч з Канасом. «Не кажучи вже про те, що навіть якщо влада перейде з рук в руки, це не має до нас нічого спільного. Дворяни є дворянами, а щури є щурами. Те, що ці дві групи живуть в одному місті, ще не означає, що вони чимось схожі».
«Щури є щури? Це те, що я люблю чути». Канас схопив дівчину за спину. «Однак друге повідомлення досить дивне. Зазвичай, якщо дворяни хочуть покращити свою репутацію, роздаючи їжу, вони повідомляють нам про це заздалегідь. Крім того, вони зазвичай обмежують кількість, яку вони роздають, але чому це звучить так, ніби цього разу вони намагаються нагодувати все місто?»
Ніхто не міг відповісти на його запитання, але Змієзуб знав, що всі думають про ці дві безкоштовні миски вівсяної каші.
«Може... дворяни хочуть налагодити добрі стосунки з сером Криворуким?» Дівчина засміялася.
«Хто знає». Канас знизав плечами. «Піду потім запитаю начальника. Лише він знає і розуміє ці питання, пов’язані з дворянами».
Так званий «Криворукий» був королем щурів західної зони, і ходили чутки, що він був дуже близький з дворянами нижчого рівня. У певному сенсі він вже не був звичайним щуром, а «підпільним дворянином» без титулу — насправді всі королі щурів мали подібні соціальні зв’язки.
Після цієї думки Змієзуб полегшено зітхнув. Він знав, що кохана Канаса мала рацію. І знать, і щури існували сотні років, тому незалежно від того, як змінювався верхній рівень, підземний світ завжди підтримуватиме свої власні правила... Його Високість також є членом знаті, тож що він може зробити?»
«До речі, я точно знаю, про що ви всі зараз думаєте». Канас засміявся. «Хочете спробувати вівсяну кашу від мерії?» У день роздачі всі повинні залишатися в цій кімнаті, і ніхто не може виходити. Зрозуміло? Якщо хтось піде туди за моєю спиною, щоб поїсти, я подбаю про те, щоб він більше не з’їв ні речі у його житті!»