Роланд з піднесеним настроєм збирався довго розповідати про те, як розумно створити ринок, коли здалеку долинув звук рогу!
Лише у разі, коли патрульний загін не міг упоратися із ситуацією, звучав сигнал тривоги.
Роланд і Картер перезирнулися та негайно покинули задній двір замку. Охоронці вже підготували коней, принц сів на жеребця і разом із головним лицарем та його людьми попрямував до стіни.
Коли вони під’їхали до міської стіни, ополчення вже було на місці зі зброєю напоготові. Побачивши це, Роланд відчув полегшення: стільки яєць не були витрачені марно.
Він поглянув на північний захід, там була група демонічних звірів, що наближалися до Прикордонного Міста. Принц оцінив кількість, чудовиськ було близько двадцяти.
Залізна Сокира пішов зі своєї позиції, привітався і повідомив:
– Ваша Високосте, ця група демонічних звірів дещо дивна.
– Дивна? Ти хочеш сказати, що вони, як правило, не діють у групах?
– Це не так. – Залізна Сокира пояснив: – Тварини, що діють у групах, навіть після впливу подиху пекла продовжують діяти у групах. До прикладу, вовки. Проте ці звірі не належать до одного виду, тому не повинні діяти разом. Дехто з мисливців бачив, що раніше вони билися одне з одним.
Демонічний звір багато бере від свого виду, тому більшість звичок притаманних лісовому звірі будуть і в демонічного, однак мутація робила їх кровожерливішими. У певному сенсі інтелект демонічних звірів нижчий, ніж у диких звірів, тому що їхнє шаленство примушує монстрів діяти необережно.
Роланд деякий час уважно вивчав групу чудовиськ, він виявив, що там є великі і маленькі звірі. Помітними були вовки і бізони. Проте це не можна вважати доказом того, що вони мають розум і усвідомлюють важливість дій у групі.
Оскільки їм все ще доводилось проходити крізь пастки і перешкоди, монстри потроху збиралися перед певним шматком міської стіни.
Фаньна відчув, що його долоні мокрі, через що зброя почала ковзати в руці. Поки ніхто не звертав на нього уваги, він потайки витер піт об одяг.
Мисливці, які відповідали за спостереження, не раз говорили слова «розслабся і глибоко вдихни». Фаньна робив це знову і знову, та ніяк не міг заспокоїти прискорене серцебиття. Він прожив на Заході понад десять років, а тому багато чув про жорстокі вчинки демонічних звірів. Як тільки почалися Місяці Демонів, демонічні звірі, що поодиноко з’являлися то тут, то там, були вбиті мисливцями, тож це трохи зменшило страх Фаньна перед чудовиськами. Але сьогодні він вперше стикнувся з такою кількістю монстрів, тому злегка тремтів.
Думаючи про те, що Його Високість обрав Фаньна заступником командира списників, він вдавав спокій і зберігав поставу.
Демонічні звірі наближалися до його позиції, тож він міг розрізнити їх. Попереду біг бізон з двома великими чорними рогами на голові, вони були товщиною з руку дорослої людини. Шерсть щільно покривала його тіло, наче плащ. Коли звірі були за тридцять чі від стіни, Фаньна здалося, ніби він відчув, як трясеться земля. Він облизнув сухі губи, чекаючи, коли дадуть команду «бий».
Затим почувся звук удару.
Демонічний звір не сповільнився і влетів прямо в стіну, розбивши голову, – в усі боки бризнула чорна кров.
Фаньна не встиг навіть подих перевести, два вовки, що слідували за бізоном, одразу ж стрибнули на спину мертвого монстра.
– Бий!
Почувши команду, Фаньна підсвідомо ударив списом, хоча вовк націлився не на нього. Ефект був не таким хорошим, як під час навчання. Дехто атакував кілька разів, інші люди вдарили лише один раз, коли побачили стрибок вовка, а інші навіть не зреагували на команду.
Як результат, лише одного звіра відкинули назад, а інший проскочив між лісом списів і приземлився на стіну.
– Стояти на місцях! – заревів мисливець.
Хоча Фаньна хотів повернути голову, щоб глянути, з якого боку атакуватиме демонічний звір, застереження, яке неодноразово повторював під час тренувань Залізна Сокира, спрацювало: якщо їх відволіче рух позаду, то перша лінія стане найбільш небезпечною зоною. Тож він зосередився на наступній хвилі демонічних звірів, міцно тримаючи спис у руці.
Бойовий досвід мисливців більший, ніж у списників.
Ще до того, як демонічний вовк приземлився, вони спрямували свою зброю на нього. Залізна Сокира був найшвидшим, він за два кроки наблизився до звіра і завдав йому удару прикладом рушниці, від чого вовк крутнуся у повітрі.
Перетворення в демонічного звіра значно покращили його силу і захист, тож така атака не завдала великої шкоди. Після падіння вовк негайно піднявся і показав гострі ікла.
Однак на превеликий жаль для звіра, дуло рушниці Залізної Сокири вже наблизилось до голови вовка.
Постріл…
Голова демонічного звіра відлетіла, а безголове тіло відступило, судомно смикнувшись і впало на землю.
– Звір мертвий, продовжуйте тримати стрій!
– А! Мій живіт… – закричав хтось.
Фаньна скосив погляд, він побачив члена команди, що притулився до стіни, затискаючи живіт, його руки були покриті кров’ю.
– Він стікає кров’ю.
– Його кігтями зачепив вовк, коли атакував!
– Допоможіть мені…
– Чорт, перев’яжіть його чим-небудь!
Запанував хаос. На щастя, кілька наступних демонічних звірів, що кинулись до стіни, були кабанами. Хоча їхня шерсть була щільною і товстою – мисливці з легкістю перетворили їх на їжаків, розстрілявши з арбалетів.
– Припинити паніку! – Роланд, якого Соловейко затримала після прибуття на стіну, голосно сказав: – Невже ви забули, що робили під час тренувань, коли хтось поранився? Слідуйте правилам!
Слова принца негайно привели Фаньна до тями, як заступник командира, що відповідає за оборону на цій частині стіні, це його обов’язок організувати порятунок пораненого.
Він назвав імена двох товаришів по команді:
– Ви двоє, негайно віднесіть його до лікарні!
Судячи з минулого досвіду, люди вважали, що цей чоловік не виживе. Але Його Високість сказав: одна справа, коли робиш щось і не досягаєш успіху, інша справа навіть не намагатись нічого зробити. До того ж ополчення повинно слідувати правилам.
Коли пораненого забрали, на стіні нарешті відновився порядок. Хоча ця хвиля демонічних звірів велика, але лише деякі з них могли становити загрозу для людей на стіні.
Мисливці перестріляли решту монстрів по одному, і Фаньна полегшено зітхнув. Хоча бій тривав менше пів години, він відчував себе спустошеним.
У цю мить мисливець, що був на сторожовій вежі, знову закричав:
– Боже мій, що це…?
Фаньна також це побачив.
Хоча від стіни його відділяла велика дистанція, та судячи з силуету це чудовисько було велетенським. Фаньна готовий поклястися, що навіть зібравши разом десять волів, вони і поряд не стояли з цим монстром.
Лише Залізна Сокира, який вже мав досвід зустрічі з подібними істотами, одразу зрозумів, хто це.
Він перевів подих. Без сумніву – це змішаний вид, а, отже, у них проблеми.
Сайт, блог і телеграм канал.