Розділ 1154

Хоча Курото багато чим контролював себе, а це частково завдяки вродженому таланту Саска і його потенціалі.

Якби Курото хотів зробити те ж саме з будь-яким іншим шонобі Учиха, то як би він не ліз зі шкіри геть, він б не зміг досягти тих же досягнень, що Саске.

Дізнавшись, що ці двоє бої і які були закликом Орочімара, справді стали першими та Другим Хокаґе, він згадав слова Тбірами, коли оцінював Саске.

Він розгубився і запитав Курото.

- Сенсею, другий Хокаґе сказав, що у мене зла чакра. Хоча я ніколи не зустрічався з ним раніше, він мене ненавидить!

Курото тихо прошепотів, вирішивши розповісти Саске правду.

- Другий Хокаґе просто порівнював тебе з Учхою Мадарой.

Потім він розповів йому історію про Учіху Мадара, засновника Дерені та Хашура, який збунтувався проти нього і залишив Коноху. Через кілька років він повернувся в неї, щоб напасти на Скрилий Лісст за допомогою дев’ятихвостого поки не завершив битву у Долині завершення.

Саске вигукнув після розповіді Курото про Учиха Мадарі.

- Що? Учихи Мадари теж був Вічний Мангек'є Шарінгун? Він міг управляти дев'ятихвостим? І він ... Не був невразливим по всьому світі шінобі?

Саск представив собі світ, в якому не було ні Акатсуки, ані Амацуків.

Курото сказав байдужим тоном.

- Його можна було б назвати невразливим, якби не перший Хокаґе.

Саске був приголомшений.

- Перший Гокаге-сама був таким сильним? Він міг перемогти Учіху Мадару з Вічний Мангек'є Шарінгун? Один?

- Так, битва в Долині завершення закінчилася саме смертю Учихи Мадари. Першого Хокаґе також дісталося. Через кілька років він помер, і тому другий Хокаґе так погано ставиться до клану Учиха.

- Така образа до всього клана через одного Учіхи Мадарі? – запитав Саске.

Курото не став нічого відповідати.

Він розповів історію Конохі Саске, тому що не хотів, щоб підліток підростів проти Другого Хокаґе як ненависть цілої Конохі до нього або його клану.

Саске був ще молодий. У нього нещодавно з’явився Вічний Мангекья Шарінгун, сила більша за силу шинобі ранга Каґе; клан Учиха міг у будь - яку хвилину кинути в крайність, так що Курото вирішив позбутися усіх підводних каменів.

Було б смішно, якби сила, яку він плекав весь цей час, перейшла в руки ворога.

Саске запитав Курото з цікавістю про найголовніше.

- Сенсею, ви весь час стежили за мною?

Він запитав, час від часу поглядаючи на руки Курото. У його сінсі не було рукавичок на світлих руках. Він дивився на пару рукавичок, які були у нього і які йому дав Суйдзин.

Курото знову не відповів на запитання Саска. Він замер і зник у напрямку Конохі.

Саск розгубився, побачивши Курото, який побіг до Конохі, швидко наганяючи його.

- Ви йдете в село?

- Ви знали, що я вдало розбудив Вічний Мангек'є Шарінген, пересадивши Манґеке Шаліна свого батька? Я зараз відчуваю, що сила моїх очей виросла до небес. Якщо ви знову мене побачите, то я не знуджуся...

- До речі, перед тим як покинути Місяць я приєднався до Амацуків. Мене тепер звуть так само, як і вас, Хо Мусубі. Мені навіть дали маску і плащ, як у вас...

Саске не замовк за спиною Курото.

Здається, він нарешті знайшов свого слухача. Занадто довго він мовчав і копіював в собі енергію протягом двох місяців, коли від нудьги і у повній темряві лежав у своїй кімнаті. Тепер усе це з’явилося потомком на Курото.

Курото нічого не сказав, ігноруючи відкриття Саске. Саск повільно затихав, сказавши холодним тоном.

- Тобі нічого не можна розповідати Конохе про все це.

Застыл застиг на секунду.

- Ви маєте на увазі Орочимару і шинобі Деревні Скритого звуку?

Якби він не побачив Кімімаро і Хаку на власні очі, які стояли за спиною Орочимару, то не повірив би, що Кусакуре була його боці. А це була село, яке уклала союзницьку угоду з Конохою, яка тепер була в руках нукенена Скритого Листа.

Курото сказав коротко.

- Ні про Аматсуками, ні про Кусагакуре. Взагалі нічого.

Він уже знає, як сильно Орочимару може підірвати його ритуал, так що краще не давати цьому питанні розвинутися далі. Йому потрібна стабільність і спокій прямо зараз.

- Добре!

Саске погодився без найменшого коливання.

У будь-якому випадку, з його точки зору хмара у вигляді Орочимара, що нависає над ним і Саска, не знищить погоди зі своїм новим підопічним в Аматсуках.

Вони переправлялися дуже швидко, пролітаючи крізь ліс як привиди. Вони пробігли через густий ліс за кілька годин, хоча будь-якому іншому шінобі знадобилося б пару днів на цю справу.

Саске дивився на зовнішню стіну Конохи, запитавши свого сіно.

- Сенсею, навіщо ви йдете до нашого села? Я можу вам чимось допомогти?

Курото сказав йому.

- Не хвилюйся про мене. Тебе давно не було в Конохі, йди додому.

Саск справді сумував за своєю сім’єю і кивнув.

- Якщо я вам знадоблюся, знайдіть мене в кланових землях Учиха!

Курото нічого не сказав більше, зникнувши за зовнішньою стіною Конохі посеред ночі.

Саске дивився на його спину.

- Сенсею прийшов до Коноху? Для чого? Щоб щось обговорити з П'ятим Хокаґе? Сподіваюся, все пройде гладко?

Миттєво Саска помотав головою, посміхаючись сам собі.

- Навіщо я хвилююся про сенсея? У неї така сила. Піду, розповім мамі з татом і відоу-то про свій Вічний Мангек'є Шарінген!

Саске з клинком Кусанагі позаду використав техніку Телесного Мерцанія і швидко проникнув у село.

Він не знав, що збирався робити. Селиня дала йому дозвіл залишити її на невизначений час, про що він не знав. Він хвилювався, що його почнуть питати, коли зловлять. Він таємно прокрався в Дерівню, а потім і клан Учиха.

https://literna.net/uk/books/309-pererodzhenii-u-svit-naruto-z-tensei-hanom